Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові







ВУЗЛИК ЗЕМЛІ

Коли полину у далекі мандри,
візьму з собою вузличок землиці –
тієї, у якій коріння хліба,
тієї, у якій моє коріння,
яка ще зберігає попіл предків,
яка дарує силу та одвагу.

Нехай у цій маленькій дрібці грунту
живе краплина рідного повітря,
яка мене, можливо, порятує,
коли полину у далекі мандри,
коли нараз мені в чужому краї
не вистачить на подих Батьківщини.

Коли полину у далекі мандри,
коли поміж небес та океанів
не втримають мене сріблисіт крила, –
зостанеться зі мною дрібка грунту,
і я розвіюсь над широким світом
живучими пилинками землиці –
тієї, у якій коріння хліба,
тієї, у якій моє коріння.

…Коли не повернуся вже із мандрів,
коли полину я
у вічні мандри.

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5,00 out of 5)


ВУЗЛИК ЗЕМЛІ - ПЕРЕБИЙНІС ПЕТРО