Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові



СІК ЗЕМЛІ

Пам’ятай, мій сину, жнивне поле.
Не забудь, як ноги нам колола
гостра, насторожена стерня,
як нас юний серпень-серпеня,
цей меткий хлопчина вогнелиций,
запросив напитися водиці
і згадати прадіда-женця.

Ти припав, мій сину, до лиця
мудрої кринички польової,
що в яру ховалась між травою.
Ти ковтнув цілющої води,
що з глибин пробилася сюди,
що навік освячена землею
правітчизни щедрої твоєї.

Смаглочолий хлопчик-серпеня
нагинає пружний колос дня…
Пий, козаче, сік землі поволі
на колінах перед полем долі!

Пий, мій сину, зілля-мураву,
пий сльозину прадіда живу…
Хай любов’ю нашою святиться
чарівна криничка-крижаниця!

А проб’є моя остання путь, –
ти лице кринички не забудь.
Не забудь, мій сину, жнивне поле,
хай стерня мене в землі не коле.


СІК ЗЕМЛІ - ПЕРЕБИЙНІС ПЕТРО