Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові



ПОЕЗІЯ ЗЕМЛІ

Поезія землі не мре ніколи:
Коли у спеку, линучи з верхів,
Повільно мовкнуть жалощі птахів, –
Сюрчанням коник покриває доли.

Водій привілля, він толочить поли
Стеблинам трав покошених лугів
І так заходиться, аж поки спів
Його знеможе під курай неголий.

Поезія землі не промине.
В зимову ніч, коли земля холоне,
З-під печі сюркіт нагло спалахне:
Цвіркун тепло прославить яснотонне.
Тоді здається, на замерзлий шлях
Лунає виспів коника в полях.

1817


ПОЕЗІЯ ЗЕМЛІ - СЛАВУТИЧ ЯР (ЖУЧЕНКО ГРИГОРІЙ)