Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові







“Хто де живе, а я – у неба дзвоні…”

Хто де живе, а я – у неба дзвоні,
мій. дім – це є вселенський неба дзвін!
Я народивсь у дзвоні – і до скопу
мені за дім служити буде він.

Живу у дзвоні, наче у геєні,
живу в пекельній музиці його,
і сам я став мов музика вогненна,
і сам я обернувся на вогонь.

І сам лунаю у небеснім дзвоні,
із ранку аж до вечора звучу:
лазурним сяйвом, пурпурним, червоним
від обрію до обрію свічу.

Живу у дзвоні неба – нині й прісно,
чи ще комусь щастило так в житті?
Моє життя у дзвоні – наче пісня,
яку вогонь співає в забутті…

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5,00 out of 5)


“Хто де живе, а я – у неба дзвоні…” - ГУЦАЛО ЄВГЕН