Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові






“Покоління-біжутеріє…”

Покоління-біжутеріє,
Дивні мої діти!
Вже давно мені пора
З вами бронзовіти!
Але ж ви не даєте –
Мушу знов кричати,
Мушу знов, дурноголов,
Ставати на чати!
Так – вогонь. Земля горить,
Горить наша мати.
А ви кажете – вогонь
Треба шанувати.
Бо ж мистецтво над усе:
Блиски-переблиски.
Але ж це пашить вогонь
З вашої колиски.
Горить мова – і згорить:
Первні первовзору,
І все котиться згори,
А кричить, що вгору!
Все горить. І всім вогонь
Треба загасити –
Воду човником долонь
На вогонь неситий!
Горимо ми день за днем,
Кричимо, що квітнем –
Не червоним вже вогнем,
А жовто-блакитним!
Все горить. Душа горить.
Загасіте душу.
Нехай все воно згорить,
А кричати мушу!.

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (3 votes, average: 3,33 out of 5)

“Покоління-біжутеріє…” - ДРАЧ ІВАН