Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові





“Океан не випити до дна”

Океан не випити до дна.
Вічність є одна, лише одна.

То чого ж я зморено тремчу,
Коли бачу спалену свічу?

Чом живу із відчуттям вини,
Коли хтось лягає до труни?..

Бо в ту мить померли всі дива:
Без людини вічність – удова.

Без людини Всесвіту нема –
Всюди тільки глухота німа.

То невже наш вік – мов куций лан,
І від кухля менший океан?..

Ні. не вірю! Вічність не вмира.
Як вона, душа моя стара.

І тому я зморено тремчу,
Коли бачу спалену свічу.

4.ІІI.1974

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (3 votes, average: 4,33 out of 5)

“Океан не випити до дна” - РУДЕНКО МИКОЛА