НІЧ НА ПЛОЩІ ЮРА

Північ чорна, наче вугіль,
ходить тінь по площі Юра,
в’ються обручами смуги
на блискучих сірих мурах.
Місяць – таємничий перстень,
вправлений у ночі гебан.
Будеш в срібнім сяйві мерзти
під холодним дахом неба.
Відрізнити сам не можеш,
що тут привид, а що ява,
чи це марево, чи, може,
дійсність, наче сон, лукава.
Це із скла й музики вежі,
це вогонь, що вже не гріє,
це останні світу межі,
це архітектурні мрії.
Північ чорна, наче вугіль,
попіл сну на очі сипле,
різьбить сріблом в довгі смуги
небо, до землі прилипле.

Дзвонить ніч на площі Юра.
Хрест неначе ключ могутній.
І стає, мов тінь похмура,
нерозгадане майбутнє.

1934.

(2 votes, average: 3,00 out of 5)

“Улягається тиша на площі міські…” Улягається тиша на площі міські, У провулках і вулицях бродять тумани. Гаснуть вікна, і постаті тануть людські, І дерева стоять […]...

ГІРКА НІЧ Заснули люди в чорнім місті, під ковдрами леліють сни. Твоєї мрії не помістить цей світ безкраїй та тісний. Замовкли голоси […]...

“Доля – як вирва на площі…” Доля – як вирва на площі! Зграя залізних птахів Хижо скалками полоще Безмір шляхів. О благодатний спокою, Де твоя правда […]...

“Я тут колись ганяв м’яча на площі…” Я тут колись ганяв м’яча на площі, Якщо не в будні, то в неділні дні. Тепер вибоїн горбики брудні Й […]...

СИН Там, де Лаври золота кантата Височіє в гомоні століть, Мати Невідомого солдата На могилі, наче тінь, стоїть. Б’є вогонь з-під […]...

“Ще ранок лиш…” Ще ранок лиш. Нічого ще не гасло, та бубнявіє чорна горошина – Рядки у віршах, як порожні ясла: сегорік не […]...

ДАРУНОК Де річка Німан крутить млин старий, Вогонь у кузні Йосипа горить. Не борода у коваля, а піч, А серце – […]...

РОСА Відпадає світу кора, видно нерви живі. Лиш роса, як небесна ікра, мерехтить на траві. Йдуть останні. Вгорнулись в ясу, наче […]...

1933 – 1939 Д. Д. Наближається спогадів повінь… В. Сосюра Незнаний нам початок і кінець, Не розуміємо таємну віру, Коли жаття сплітає у […]...

ЗАПРОШЕННЯ Вже спалюється день на вугіль ночі, росою вечір трави з попелу полоще, і ляк, мов свердел, твоє серце точіть, і […]...

ЗАКОХАНІ НА ПЛОЩІ ТРАФАЛГАР Водограю веселий хлюп І приручені голуби, Мовлять очі її: “Люблю!” І його ніби теж: “Люби…” Світ довкола спинився, стих – […]...

НА СМЕРТЬ ВОЛОДИМИРА ІВАСЮКА Зчорніла рута, скапала слізьми На партитуру, як останні знаки, Карпатський птах на скелі впав крильми, І світ по нім трембітою […]...

РУКА Тільки й видно було, що руку, а за нею не розпізнати імені, ані змісту очей, ані жодного звуку. Тільки широка […]...

Постою на межі Постою на межі По осінній порі я, Ніби в світі й не жив, – Доганяв свою мрію. Та ховалась вона […]...

ІV Allegro giocoso. Полуденний скін святого Себастяна на зеленім стовпі серед площі – очі мої на стовпі самота обкладає даниною всіх – стіл і стілець вікно на […]...

ДНО ТИШІ Сліпуче чорний вугіль ночі, глиб і серця шахта, природи дно – дно таємниці й неба синє лоно; лящить у вухах […]...

ДРУГА ОГОРОЖА Від безміру глухого світу оборони, моя розквітла! (Б. І. Антонич) Мережу я спорудив на межі, куди вимови вже не досягають: […]...

ОЛЕНЬ І РИСЬ Ах, дикий вершник! Стелить груди Нестямний олень по землі. Вже смерть в кривавому вузлі Зв’язала плоть і дух повсталий… А […]...

КЛІТКА Тінь-тінь! Попалася синичка в пастку – забаві ненаситній в пащу. Тінь-тінь… У клітці синя тінь, повітря, світла і пшона доволі, […]...

MATER DOLOROSA Страдальна мати В темну, чорну ніч віяли вітри. Срібних зір не ліч; мерехтять лиш три. Три самітні зорі, наче сльози […]...

“Якби те, що мені заболіло…” Якби те, що мені заболіло, Я покласти умів на скрипку: Чорна хмара догнала білу І ковтнула її, мов рибку… Зупиняю […]...

БЕЗСОННЯ Чого не спить воно, оте вікно, – у небі ночі та й одне-єдине? За що катує полум’ям воно когось там […]...

ЗИМОВА КАЗКА Замаяні снігом дерева і ніч, як день, а вітер в обличчя шле вам дзвінки пісень. Білий сніг, білий сніг сипле […]...

“Хто де живе, а я – у неба дзвоні…” Хто де живе, а я – у неба дзвоні, мій. дім – це є вселенський неба дзвін! Я народивсь у […]...

ХВИЛІ Зловився короп, й рук нема тримати. Лиш груди – меч, що – межі ворожнечі. Краплини – крок, – все ближче […]...

РЕВОЛЮЦІЯ (уривок) На площі – в юрми – на мітинг вінки несіть – вінки й гірлянди з тремтінь-мигтінь з революційних прядив. На […]...

6. ЕПІЛОГ Чотири стіни – не чотири кордони, котрі розмежовують “наше” й “моє”. Чотири стіни – не сімейні канони, не звичка, що […]...

ВОГКІСТЬ ВУСТ Бетонного міста тіні, камінь, залізо, брук… Заплутався в золотому павутинні місяця блискучий жук. Такий гарний, такий хороший вечір, що навіть […]...

“Малинове. Хрещато. Бузково.” Малинове. Хрещато. Бузково. У дитинстві, в дитячі роки. Я сиджу на порозі кленовім і годую пташок із руки. Прилетіли з […]...

ВНОЧІ Листками вітер котить, І кидає в болото; Стежками попід гаєм Бездомний сум блукає, Обходить перелоги, Рахує панські стоги, Обходить хлопські […]...

“У тліючих вогнищах рвуться каштани…” У тліючих вогнищах рвуться каштани, Осінньої ночі стріляє вогонь, – Вистрілює осінь набої останні, І вітер сліди заміта удогонь. У […]...

ХОР ЛІСОВИХ ДЗВІНОЧКІВ + (Уривок із поеми) Ми Дзвіночки, Лісові Дзвіночки, Славим день. Ми співаєм, Дзвоном зустрічаєм: День! День. Любим сонце, Небосхил і […]...

ГЕЙ, СИПЛЕ СНІГ Гей, сипле сніг, невпинно сипле сніг, І біла ніч приходить. За мною сто завіяних доріг, А віддаль тугу родить. До […]...

КРАСНА ПЛОЩА В Москві по Красній площі я іду. Куранти б’ють, Сніжок лапатий пада… Кремлівську зірку бачу молоду І серце грає трепетно […]...

БДЖОЛИ Хрипить динамік на базарній площі. Над ним іде приский циганський дощик. І ні душі. Лиш кури, мухи, кінь. Клавіатура сонної […]...

ХАТИНКИ НА СТЕРНІ У полі на світанні привиднілись мені полукіпки останні на злущеній стерні. Привиділось: мов арки, іражвіють серпи, червона молотарка дожовує снопи. […]...

НОКТЮРН ДЛЯ ЗЕМЛЯКІВ Горіла сОсна… Із пісні Лисиці – в решеті вода – сосна за муром росте – на зимному піску немає тіні […]...

ПОКЛИЧ МЕНЕ, ЛЮОВЕ Поклич мене, любове, на межі Мого життя іще раз за собою, Нехай душа в крутому віражі Зайдеться неспокійною жагою. Я […]...

Grave У ліхтарні всесвітнього міста ростуть голоси золоті й злотогорлі а далеко отам на горі соло вечора наших літ – голос […]...

Проблеми Проблеми не вирішують, Їх переживають, Вони минають, Як дні, Що майнули І зникли за обрієм. Вони спадають із пліч, Наче […]...

Related posts: