Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові







НА СМЕРТЬ ВОЛОДИМИРА ІВАСЮКА

Зчорніла рута, скапала слізьми
На партитуру, як останні знаки,
Карпатський птах на скелі впав крильми,
І світ по нім трембітою заплакав.

З усіх усюд злетілися пісні
Підставити свої широкі крила…
Та пізно – листя вже вкриває сніг,
Лягає тінь холодна, як могила.

Ридає скрипка, лопає струна
І туго б’є по жилах, наче зашморг,
Німий рояль чорніє, мов труна,
Тут не співати, навіть думать страшно.

Живуть, виходить, наші вороги
І ріст, і цвіт їм не байдужі наші,
Одним для них народ цей дорогий:
Що має ситний харч і добру пашу.

А дух наш – як вогонь, страшний для них,
Души його – петлю міцніш затягуй –
Щоб, як творець, щоб, як народ – ти звик,
А лиш були одні робочі тягла.

Маестро, ви ж такий ще молодий,
За Вами лебедять небесні звуки…
Яку весну вихлюпують сади,
А нам таку роковану розлуку.

25.05.1979 р.

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5,00 out of 5)


НА СМЕРТЬ ВОЛОДИМИРА ІВАСЮКА - БАБІЙ СТЕПАН