Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові







“Опали з яблунь визрілі слова…”

Опали з яблунь визрілі слова,
і з груш слова дозрілі теж опали.
І поля недоорана глава
натхнення, як метелиці, заждалась.
Епітети пожовкли – біля тину
клубки рудого полум’я лежать.
Неначе квіти, засинають рими
і, наче діти, на долоні сплять.
Із клена вітер голосні покрав,
і приголосні вкрав з берези вітер.
Серед отав, немов серед октав,-
останні ритми бабиного літа.
Затихнув на найвищій ноті лист,
немов повітря дихати не стало…
Мелодії у вирій подались –
мелодії з деревами зостались.

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 3,00 out of 5)


“Опали з яблунь визрілі слова…” - ГУЦАЛО ЄВГЕН