Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові

Grave

У ліхтарні всесвітнього міста
ростуть голоси
золоті й злотогорлі

а далеко отам на горі
соло вечора наших літ –
голос гобоя

там далеко на горі
кричать стадіони і площі кричать
переповнені в’язнями серця

і б’ють чемпіони
омонівських лав
кийками по серцю
неначе по м’ячику

а я відлітаю у зоряну ніч
мов привид огню
і сам я наче ліхтарня

і тисяча тисяч сумних цвіркунів
ударять смичками по скрипках журби
на дні Золотої Ліхтарні

бо тоді коли птах надвечір’я летить
відлітає ліхтарня неначе життя
та не гасне вогонь у ліхтарні

П о с т с к р и п т у м

Немов вино, у небі літ розлите,
Космічний пил моїх торкнувся скронь.

І все життя пройшло. Пройшло, як літо.
І я промовив: “Так, це був огонь”.

І плакав я, що дні згубив безхмарні,
Що розгубив і друзів, і рідню.

І серце розірвалося в ліхтарні,
Щоб стало більше світла і вогню…

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (3 votes, average: 3,00 out of 5)

Grave - КРЕМІНЬ ДМИТРО ДМИТРОВИЧ