Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові






XI Grave. Остання пісня зимового саду

Голоси із того світа
Перейшли у білий крик…
І прийшла зима без літа.
А здалося – льодовик.
Відболіли і відбігли
Дні на горе і біду…
Всі дерева білі-білі
У зимовому саду.
Полетіла з вітром лютим
Неприкаяність сама.
І над білим-білим літом
Насміхалася зима…
І від крику білих коней,
І від неба до землі
Закрутилось біле коло,
Біле колесо зими,
Льодолики, льодолики,
Стріну їх – і пропаду…

І ходив по селах лютий.
І в оселі, і в саду.
І за вітром, як за мітом
Наші білі імена…
І була зима всесвітня,
Біла-біла, як стіна.
І дерева, як на старість,
Йшли до іншої землі…
Йшли дерева…
Та й зостались
Вікувати у зимі.
Чи когось у полі вбило,
Чи про сад свій хто забув…
І тепер у світі біло,
Як у вічному саду…

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 2,50 out of 5)

XI Grave. Остання пісня зимового саду - КРЕМІНЬ ДМИТРО ДМИТРОВИЧ