Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові



“У дереві кожному скрипка, говорять, живе…”

У дереві кожному скрипка, говорять, живе,
у дереві кожному скрипка живе і співає.
Спинись і послухай, як скрипка до себе зове,
спинись і послухай, як скрипка тобі промовляє.

Та скрипка зросла з насінини колись навесні,
вона брунькувала і бростю вона дивувала.
Не соки пила із землі, а майбутні пісні,
зелені, як рута, і сині, як небо, хорали.

Музична снага їй дівочий вигонила стан,
снага, що зрідні лиш безсмертній сназі Страдіварі,
снага, що з граніту у прірві, бупа, пророста,
снага, що завжди із натхненним безумством у парі.

У ночі травневі скрипкове зелене гілля
цвіло солов’ями, світилося шалом пташиним,-
і вічним органом здавалася вічна земля,
що в космосі лине на крилах слабких, солов’їних.

А в ночі осінні скрипкові пожовклі листки
спадали, мов ноти, міняючи всю партитуру,
був запах опалих мелодій терпкий та гіркий,
цей запах опалих мелодій приносив зажуру.

На зиму ледь-ледь затихали чотири струни,
ледь-ледь затихали її серцевинні октави,-
і скрипка біліла під місяцем в небі ясним,
і скрипка біліла під сонцем у небі яскравим.

О скільки скрипок у цім світі дерева таять
і ревно від ока стороннього оберігають!
Ростуть не гаї – то скрипкові оркестри стоять,
шумлять не ліси – то скрипкові оркестри лунають…


“У дереві кожному скрипка, говорять, живе…” - ГУЦАЛО ЄВГЕН