Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові







“Маленький горбик чорної землі…”

Маленький горбик чорної землі,
Скорботний кущ червоної калини,
Скороминущі сльози і жалі –
І все… Нема серед людей людини.

Жила вона у світі як могла,
Надіялася, вірила, любила.
Втирала піт солоний із чола,
А підсумок – оця сумна могила.

Дивлюсь на тихе колихання трав,
Вслухаюсь у пташине щебетання,
Переді мною та межа остання,
Яку ніхто ще двічі не долав.

І крають душу роздуми сумні:
Змиритись можна, зрозуміти – ні.

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5,00 out of 5)


“Маленький горбик чорної землі…” - ЛУКІВ МИКОЛА