Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові






ВОРОГ

Червоний, чи білий, чи трикольоровий,
З ножем у зубаї, він аркан розметав.
Поріддя орди, під плівою любови,
Виходить на лови племен і держав.

Приносячи смерть, проголошує дружбу,
За усміхом – тріск у ведмежих руках.
Це загнана жертва, що повнила службу,
Спіткнулась і впала, повергнула в страх.

Як хижо кривавлять загарбницькі зорі!
Під ними сховався двоглавий орел –
Пантрує на здобич і вирла суворі
Керує на блиски чужинних джерел,

Бо власні замулені, снядею брані,
Димлять у багнищі, край Норви й Лотви,
Де скарги й плачі, в новгородськім тумані,
Вергають прокльони з-над урвищ Неви.

О вороже лютий, підступний, неситий!
Півсвіту стає із тобою на прю.
З тобою схрестившись і кривди помстити
Я в ярій екстазі стожарно горю.

1982

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (3 votes, average: 3,33 out of 5)

ВОРОГ - СЛАВУТИЧ ЯР (ЖУЧЕНКО ГРИГОРІЙ)