Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові

ДОВГА ПОЕМА

З тобою ніжно
ляже тиша ночі,
корінням в серце
заридають трави,
і каменем дозріє
чаша днів.

Тоді:
зірвеш листки
холодних слів
і зложиш
на німі уста.

Як жінка,
пригортатиме тебе
земля –
відчуєш біль
її грудей,
налитих соками,
джерел,
що тужать казкою
дітей
в дівочих снах;

джерел,
що виливають
музику очей
і наливають
голубим теплом
поеми брів,
пустивши
білих голубів
усмішки,
віддавши
наготу плечей
волоссю.

І пригадаєш,
що цвіте весна
бруньками молока,
що розриваються
чуттям
щедроти вечора:

росте,
хвилює,
плаче радістю,
зідхає квітами
бажанням тіл,
і ломиться
у стиску
кровобіг,
а плодом
нахиляється судьба.

І тут:
початок лірики.
Краса.

А ти:
зірвеш листки
останнії слів
і зложиш на уста.

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 3,50 out of 5)

ДОВГА ПОЕМА - БОЙЧУК БОГДАН