Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові

“Тебе впритул – до костей – обікрали…”

Тебе впритул – до костей – обікрали,
Пограбували всі свої скарби,
Що від нестями, сорому й ганьби
Горять стидом сибіри та урали.

Давно з церков прикраси поздирали,
Як за катюг кріпацької доби;
Вергнули села з космосу гроби,
Загнавши люд на масові аврали.

О як отрутами димлять міста!
По всій країні гоготить Чорнобиль –
Серед живих лиш каліч вироста.

Немовби магма, атомова пробіль
Земною кулею дотла трясе –
І на безмежжі спопеляє все.

Запоріжжя, 1990.

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5,00 out of 5)

“Тебе впритул – до костей – обікрали…” - СЛАВУТИЧ ЯР (ЖУЧЕНКО ГРИГОРІЙ)