Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові






ОСАДЧИЙ

До дружини перед арештом

Назови мого сина Тарасом,
Для якого не зменшуй хвали,
Щоб зі словом Поета разом –
Діти завжди жили!

Будуть очі блакитні чи карі
У рожевого сина-синка,
Тільки мали б, як блиски в хмарі,
Гостру іскру клинка.

Ну, а я, не жаліючи кроків,
До в’язниць та етапів сягну:
Кос-Арал шістдесят років
Нам готує труну.

Та не всім же судилось померти –
Зріє сила воскреслих Микул,
Що керує двобій упертий
На московський розгул!

Знаю, долею Вишні Остапа
По сибірях, як вирок, піду,
Смерть голосячи для сатрапа,
Для насильства – біду!

1981

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 4,50 out of 5)

ОСАДЧИЙ - СЛАВУТИЧ ЯР (ЖУЧЕНКО ГРИГОРІЙ)