Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові

МОНОЛОГ ПЕРЕД ШАБЛЕЮ. ( З поеми “Мазепа”)

Колись ти косила в боях татарву
І ляха стинала в двобої.
З тобою, відрадо, я в думах живу
І сум коротаю з тобою.

О шабле безмовна, суди й докоряй!
Я знаю обмови екстазу.
Ти в гніві зориш поневолений край,
Ти царську приймаєш образу.

Ти чуєш, як сили підземні трясуть
Поховані кості Богдана,
Коли москалі в Україну несуть
Неволю, що палить, як рана.

Суди й догоряй… Щоб докорів іржа
Пекла моє серце тривало,
Щоб гнівна моя непокірна душа
Відомсту Москві гартувала.

Та прийде ще кара, зоря світова,
Година святої відплати,
Коли прогримить за державні права
Борвій Запорожжя крилатий.

Тоді молитовно тебе я зніму –
Як сонце, як щастя, як мрію!
Відважно тебе, захололу й німу,
Зведу на Петра і нагрію!

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 2,50 out of 5)

МОНОЛОГ ПЕРЕД ШАБЛЕЮ. ( З поеми “Мазепа”) - СЛАВУТИЧ ЯР (ЖУЧЕНКО ГРИГОРІЙ)