Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові






ІЗ ПОЕМИ “КАНІВ” (Кінцеві рядки)

Бо не дозволять мрійникам робити
Якихсь купюр історія і дні –
Випереджає ранкові огні
Світанок тихий, тінями повитий.
Але закон – це не причина скніти,
І не джерело розпачу, о, ні!
Спокійно мудрий стане у багні,
Бо прийде час, коли себе омити.
Це тільки учні, хворі і піїти
Завжди в сучасному такі смутні,
Бо треба нервів дужих, щоб зуміти
Відчути шовк в цупкому полотні,

Щоб в смузі днів сіренькій і нудній
Часів нових початок розпізнати –
Коли в розлогах світових ланів
Почне життя своє минуле жати!
І, над колискою схилившись, мати
Про час минулий творчості й руїн
Візьме не раз таких пісень співати,
Що, літ дійшовши, зрозуміє син
І дні мої і біль моїх хвилин –
Усе, що ним колись земля боліла –
І всю тебе, моя Вкраїно мила,
Найнепомітніша з усіх країн –
Мільйони сіл серед німих долин…
Десяток міст… Земля на хліб збідніла…
Десь на горбку позаколишній млин
І над Дніпром занедбана могила!

ДНІ. Київ, 1926, с. 95.

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (3 votes, average: 3,67 out of 5)

ІЗ ПОЕМИ “КАНІВ” (Кінцеві рядки) - ПЛУЖНИК ЄВГЕН