ХОР СТАРІЙШИН З ПОЕМИ “ФІКЦІЯ”
Просвітлись!
Та ще хочем других просвітити.
Т. Шевченко
Порода наша мудра від природи,
ми знаєм все, бо осягнули все,
і глипає на нас зворушено і гордо
щасливий предок – щирий шімпанзе.
Йому гойдатись на гіллі рипучім
І на тропічних тішитись вітрах…
А ми підем і цілий світ научим,
Як у чорнильних плавати морях.
У нас такі премудрі всі і вчені,
що лімітуємо чорнило і папір,
вулкани діють дужі і скажені
в хребтах високих паперових гір.
Ми знаєм все! Для нас усе відоме!
Що буде завтра? Запитайте нас.
Як живуть вогнище руда суха солома,
так нас годує мудрість повсякчас.
Ми піднесем, ми підведем і підем,
ми дійдемо, ми сягнемо висот!!!
Ми стільки істин вам за мить націдим,
що подив назавжди заціпить рот.
Чого тиняєтесь по світу, ніби п’яні,
чого шукаєте, коли ми все знайшли,
коли ведуть дороги осяяні
під наше сонце з вашої імли.
У нас давно й ніхто не чув про горе
та інші нісенітниці й бридню.
Одна турбота чола наші оре:
а що як в мудрі паперові гори
раптово влучить іскорка вогню?
(1 votes, average: 5,00 out of 5)