ПРИЛЮБНИЙ МАНДРІВНИК (Розділи з поеми)
***
Юне і старе
Не знаходять згоди.
Юність – буйна втіха.
Старість – мудрий стрим.
Юність – гожий ранок.
Старість – дух негоди;
Юність – літа змаг,
Старість – тиша зим.
Юність – наче гра!
Старість – як мара.
Юність – дике розцвітання,
Юність – жар зухваль.
Старість – темний жаль,
Старість – вічне гальмування.
Старість не приймаю,
Юність я кохаю.
О, любове – як розмай!
Старість відкидаю;
Юнко, я згораю –
Не барися, прилітай!
***
Моя любове, будьмо в щасті!
Нехай поля й луги квітчасті,
Долини й гори доведуть,
Що нам життя скрашають путь.
Ми там сидіти будем раді
Окрай струмків і водоспадів,
Де бродять вівці й пастушки,
Де дзвінкотять малі пташки.
Тобі я з рож пахуче ложе
Зів’ю, прилюбне і пригоже,
Суконну вишию твою
Листками мирту по краю.
Стебловий пояс, шаль плющеву,
Коралі, шпильку янтареву
Тобі я дам на незабудь.
Лише моя, любове, будь!
Ї ї в і д п о в і д ь:
О, любі втіхи, дні квітчасті!
Жила б я з вами вічно в щасті,
Якби в цього мандрівника
Злітала правда з язика.
1953
(1 votes, average: 5,00 out of 5)