Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові







“Верхів’ям, лісом стежка навпростець…”

Тадеушу

Верхів’ям, лісом стежка навпростець
До хутора дорогу перетяла.
А під узгір’ям Щирк і Яловець,
А за горами біла Бєльсько-Бяла.

Отут, де скелю обліта орел
І мевом синім далина повисла,
Я чую, чую, як з хмільних джерел
По крапельці себе збирає Вісла.

Навколішки ти став над джерелом,
Навколішки, як мати до молитви.
Воно у груди вдарило теплом,
Хоч течія – студене лезо бритви…

Послухай, як у музиці злились
І сповнились побратаного смислу
Моє високе, світле слово “Вись”,
Твоє широке, повноводе – “Вісла”.

Отак ми повертаєм раз у раз
Хто в Бескиди, хто в степ, хто на Кавказ,
Щоб рідного вдихнути зілля-рясту,
Устами до джерел своїх припасти
І далі йти на празник чи на бій,
Вбирати серцем шумовиння світу…

Встає нам путь далека, брате мій,
Ти отчим краєм душу обігрій –
І зможеш краще друга зрозуміти.

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5,00 out of 5)


“Верхів’ям, лісом стежка навпростець…” - БРОВЧЕНКО ВОЛОДИМИР