ЕПІТАФІЯ НЕОКЛАСИКОВІ
Не Рейн, не Волга, не Дніпро, не Вісла –
Його сховає вічності ріка.
Прощай – неокласичну руку стисла
Після Європ досвідчена рука.
Десь Дорошкевич з ним вітався кисло,
Не раз скубла десниця Десняка.
Кінець! Мечем дамокловим нависла
Сувора резолюція ЦК.
Дарма, що він, у піджаку старому,
Пив скромний чай, приходячи додому,
І жив працьовником з юнацьких літ, –
Он муза аж здригнулась, як почула,
Що ті переклади з Гомера і Катулла
Відродять капіталістичний світ.
1926. Юрій Клен. СПОГАДИ ПРО НЕОКЛАСИКІВ. Мюнхен, 1947, с. 23.
(3 votes, average: 1,67 out of 5)Related posts:
- ЕПІТАФІЯ (З арабської) Тут ліг писака, що в Бейруті Співав хвалу красуні Руті. Чи він розправив крила скуті? Замовк – і згинув на […]...
- АНГЛІЙСЬКА ЕПІТАФІЯ Зупинись, помолись, перехожий, за мене, На землі я прожив небагато-немало: Мав і ковти із срібла, і злото червоне, І дівча […]...
- ЕПІТАФІЯ ПОЛЯГЛИМ КОНЯМ Будуть прийшлі пости по згаслій плакати бурі, вічну хвалу голосити впалим в алюрі; будуть водити туристів, де Ніке кам’яностопа проходить […]...
- УЧЕНА РОЗМОВА Зустрілися на дорозі Муза і Жанетта. У Жанетти під пахвою журнал і газета. – Ти подумай тільки, Музо! Пишуть у […]...
- ПАМЯТНИК Я памятник себе воздвиг чудесный, вечный, Металлов тверже он и выше пирамид; Ни вихрь его, ни гром не сломит быстротечный, […]...
- ЧУЖБИНА Там, где в блеске горделивом Меж зеленых берегов Волга вторит их отзывом Песни радостных пловцов И, как Нил-благотворитель, На поля […]...
- “Чи й справді необхідно, щоб жінка була мужня…” Чи й справді необхідно, щоб жінка була мужня? Спасибі вам, спасибі за цей пріорітет. Поетам всіх віків була потрібна Муза. […]...
- “Візьми мене, як арфу, поміж ноги…” Візьми мене, як арфу, поміж ноги, І грай, і грай, та струни не порви, Бо я прийшов з далекої дороги, […]...
- ПЕСНЯ ПЛАГИАТОРА Я счас взорвусь, как триста тонн тротила,- Во мне заряд нетворческого зла. Меня сегодня Муза посетила, Посетила, так, немного посидела […]...
- “Як вікно у глибоке Полісся…” Як вікно у глибоке Полісся – Цей синіючий скромний пейзаж: Над прозоре бліде рідколісся, Над рівнини безмежні піднісся Бережницький надгоринський […]...
- ПЕСНЯ О ВОЛГЕ Словно тучи, печально и долго Над страной проходили века, И слезами катилася Волга – Необъятная наша река. Не сдавалась цепям […]...
- “Вечеряють…” Вечеряють… Відчинене вікно. Вологий вітер Ворухнув фіранку. Рука здригнулась. Пролилось вино. – Поглянь-но, мати, Хто це там на ганку. – […]...
- “Мабуть, я їду вмирати…” Мабуть, я їду вмирати На Україну додому. Знімуть патрони й гранати, Передадуть другому, Мене ж поволочать за ноги, В окопі […]...
- В МАГАЗИНІ КВІТОК В великому місті в розкішну теплицю Дівчина прийшла молода, Бо серцем почула весну-чарівницю, Шуміла весняна вода. І ледве струмки задзвеніли […]...
- “Зозуля кувала серед ночі…” Зозуля кувала серед ночі, вві сні здригнулась липа мовчазна. У чарах тиші голосом пророчим сполохано озвалася луна. Чого не спиться […]...
- ЯК ПРИЙДУ Я З ВІЙНИ ДОДОМУ Як прийду я з війни додому, А ти віддана будеш другому, Не схилюся я перед тобою, Обіймуся з своєю журбою, […]...
- ЯВОРОВА ПОВІСТЬ Мала балада Мав дяк в селі найкращу доню, дівчину явір покохав. Почула плід у свому лоні по ночі, п’яній від […]...
- Можна можна ще певен час видимістю себе од смерті рятувати так мертве сонце дивиться у зелену воду і слухає шелест її […]...
- ІНОМАРКА Все життя творив поет Для свого народу. Й заробив велосипед Мінського заводу В когось “Волга” чи “Москвич”. В нього “іномарка” […]...
- ВОНА ПРИЙШЛА Вона прийшла непрохана й неждана, І я її зустріти не зумів. Вона до мене випливла з туману Моїх юнацьких несміливих […]...
- “Тут обелісків ціла рота…” Тут обелісків ціла рота. Стрижі над кручею стрижуть. Високі цвинтарні ворота високу тишу стережуть. Звання, і прізвища, і дати. Печалі […]...
- ТАЖ МАГАЛ Злітає в небо Таж Магал – Як гін вогню, як сяйва шквал. Втілившись ревно в білий мармур, Дзвенить окрилений хорал. […]...
- ВІЧНА ПАМ’ЯТЬ – А ти знаєш, – Гнат питає в родича Тимошки, – Що у Києві на стінах почепили дошки “В цім […]...
- “Приїжджайте частіше додому…” Приїжджайте частіше додому, Щоб не мучила совість потому. Ні грошей не привозьте, ні слави, – Будьте з рідними ніжні й […]...
- ЇЇ КОСА Я розплітав її, товсту й важучу, На серця дні тамуючи биття. Поцілувавши, бавивсь, мов дитя, І відкидав на стан, як […]...
- “Місто, премісто, прамісто моє…” Місто, премісто, прамісто моє! Стійбище людське з асфальту й бетону. Як там не буде, а все-таки є той силует у […]...
- “Вони пройшли лункою ряснотою…” Дружині Вірі Вони пройшли лункою ряснотою В моїм, як вирва, несвятім житті, Та не скрасили сліду за собою – Минальний […]...
- “Десь дощ іде…” Десь дощ іде – Не мовкнуть голоси зозуль. Чи хлопчик я? Так хочу дохопитися рукою до гнізда, Де блискавка лежить, […]...
- МОТИВ АЛЕШКОВА Я сльозу зронив би під сурдинку, Та на людях грішно сумувати. Йшли до комунізму, йдем до ринку, Але чим поету […]...
- “Я НЕ ПРОСИВ ОСІННЬОЇ ОБНОВИ…” Я не просив осінньої обнови Як хліба нашого насущного в Отця. Вона ж явилася – чудесна і чудова – Негадано, […]...
- ПИРІЖКИ З ГОРОХОМ Ми їхали в загальному вагоні, де все загальне, все, крім пасажирів. Он задивилась у вікно бабуся. Мовчала. А оце розговорилась. […]...
- “Мені завжди здавалося, що у Греції…” Мені завжди здавалося, що у Греції навіть статуї теплі. А сьогодні передавали, що у Греції випав сніг. Муза історії Кліо, […]...
- РЕВОЛЮЦІЯ І Коли Прометей Підвівся руба З чотирьох ніг на дві І, вогонь з запаленого блискавкою дуба Узявши в кострубаті руки, […]...
- “Безвестен я. Я вами не стяжал…” Безвестен я. Я вами не стяжал Ни почестей, ни денег, ни похвал, Стихи мои – плод жизни несчастливой, У отдыха […]...
- 3. Моя садиба Моя садиба не може бути шатром з верблюжої шкіри, і мої дні не можуть збігти під клекіт котлів над вогнищем […]...
- ОКСАНА І спродалась, й скупилась, та й додому, Окрай дороги стежкою собі… А на обличчі тихомолодому Цвітуть два маки тихомолоді. В […]...
- 12. НАДСОНОВА ДОМІВКА В ЯЛТІ Смутна оселя!.. В веселiй країнi, В горах зелених, в розкiшнiй долинi Мiсця веселого ти не знайшов, Смутний спiвець! умирать в […]...
- “Поля синіють вечорами…” Поля синіють вечорами, Ріка говорить з берегами, І так таємно На небі білії намети Димлять: Вечеря вариться борам. Все ближче, […]...
- АРАЛЬСЬКА НІЧ Пашить жаротою аральська ніч Понад торбами жовтої пустелі, А він німує в каторжній шинелі, З Волосожаром ставши віч-на-віч. Сумуй, душе! […]...
- САМОІРОНІЧНЕ (Всім і собі) Поетів – грибів опісля дощів, А віршів – наче дощу… Спинилася муза на кленовім плащі, Перечіпкує: дощ би той вщух. […]...