Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові






ЇЇ КОСА

Я розплітав її, товсту й важучу,
На серця дні тамуючи биття.
Поцілувавши, бавивсь, мов дитя,
І відкидав на стан, як темну тучу.

Зривав я квіти, вибрівши на кручу,
Де материнки з вітром бороття,
Щоб між гілля, що пнеться без пуття,
Знайти шипшину, повну і пахучу.

І, повернувшись, радісно вплітав
Свій скромний дар, що з пахощів отав
Навколо віяв буйною весною.

І я казав: “О сонце чарівне,
Клянусь життям, як зрадиш ти мене,
Я обів’юсь і задушусь косою!”

1940

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 4,00 out of 5)

ЇЇ КОСА - СЛАВУТИЧ ЯР (ЖУЧЕНКО ГРИГОРІЙ)