Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові

“Білява стежка поміж лободи…”

Білява стежка поміж лободи,
Припиленої туманцем спекоти,
Прудить від хати в берег, до води,
А ми йдемо поволі їй навпроти.

Подаленіла літечка сурма,
І вечір в очереті ставить верші…
А яблуні тієї вже нема,
Під нею ж цілував тебе уперше.

Криниця є… Пискляве коліща
Знайомим голоском нас привітає,
Терновим оком з кожного куща
З-над рову наша юність виглядає.

Ми нап’ємося отчої води,
Утамувавши невситимість буднів,
І ти промовиш тихо: – Підожди…
Постіймо… не спішімо… тут побудьмо…

Іще цілющу воду тут беруть
Уранці, в надвечір’ї, по обіді…
Тремтить зоря, жива, неначе ртуть,
В краплині на твоєму підборідді.

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5,00 out of 5)

“Білява стежка поміж лободи…” - БРОВЧЕНКО ВОЛОДИМИР