Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові

“Знову степ встає із глибини…”

Знову степ встає із глибини,
Із душі, з очей, з моєї мови.
Ось дожив уже до сивини,
А не знаю іншої любові.

Степового неба зорегляд
Оповив і час мені, і простір,
Із-за яру яблуневий сад
Простягає молоденькі брості…

Є у мене споминка одна,
Є у мене щасна мітка долі:
Там, в степу, глибока борозна
І мої сліди на орнім полі…

Б’є високе повнозерня днів,
Родять руту-зілля ночі літні.
Виколисуй в колосках синів,
Степе, на труди свої досвітні.

Ти мені укорінився вглиб,
Ти – моїх думок-видінь столиця,
Чародійна музика, і хліб,
І моя довічна таємниця.

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 4,00 out of 5)

“Знову степ встає із глибини…” - БРОВЧЕНКО ВОЛОДИМИР