Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові







ОВІДІЙ

Предтеча вигнанців… Подалі, на креси
Від рідного дому, праотчих джерел.
Це потім гордиться буде Одеса,
Який менестрел – той залітний орел.

Ще доля сюди і арапа закине,
А іншого – в піски сипкі, Кос-Арал…
Бунтар хай замовкне, якщо не загине,
Для цього великий в катів арсенал.

Блукати вигнанцем, обламувать крила
Об скелі мовчання в крутім віражі.
Заслання і глуша, але ж не могила,
Відчуження для бунтівної душі.

Дилема ця вічна – поета і влади.
Як ніж в нашім серці – холодний Тобол…
Отак ми і йдемо – якщо не за грати –
Слідом за Овідієм з болем крамол.

4.01.200 р.

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 4,50 out of 5)


ОВІДІЙ - БАБІЙ СТЕПАН