Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові







ВЕЧОРОВА СТЕЖКА

Мені ще світить мамине лице,
та вже у білій хаті вечоріє.
Щемливо пахнуть сивим чебрецем
засмучені осінні вітровії.

Веде мене стежина лугова
до нашої затіненої хати.
Повік не скаже пам’ятна трава
того, що мати хоче розказати.

Вишневий ранок мати зберегла,
і я спішу до неї, поспішаю.
Вона давно чекає край села,
вона сьогодні все мені прощає.

Багато є на світі матерів,
та рідна мати лиш одна-єдина.
Щоб рід смаглявий наш не відгорів,
чатує мати втоптану стежину.

Вклоняюся доземно їй за це,
допоки рідна хатонька біліє.
Мені ще світить мамине лице,
та близько вже осінні вітровії.

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 5,00 out of 5)


ВЕЧОРОВА СТЕЖКА - ПЕРЕБИЙНІС ПЕТРО