З “ЄВАНГЕЛІЇ ПІЛЬ”

Related posts:

1. ТАЄМНИЦЯ БУТТЯ Десь там, у найвищих глибинах, Десь там, у найглибших висотах, Таємниця вродилося, як пелюстина, Як бджола в золотистих сотах. Уся […]...
2. 1. В Євангелії золотисто В Євангелії золотисто записане твоє ім’я, бо без тебе народилося світло. Стоїть світло в зеніті, але як зріти сліпим, що […]...
3. СМЕРТЬ І ЖИТТЯ “I зерно мусить вмерти, щоб дати В життєдайному житті життя.” Євген Маланюк Земне буття – вагітне лоно СМЕРТИ, Що в […]...
4. НА СМЕРТЬ ПАНТЕЛЕЙМОНА КУЛІША Рукою водив перед смертю, писав у повітрі усе, що колись дописати не встиг, не зумів. Писання те потім злилося з […]...
5. “Ти була для мене цвітом рідних піль…” Ти була для мене цвітом рідних піль, Снігу білим пухом з верхів моїх гір, Ти була для мене сумом чорних […]...
6. “На стрімчастих скелях…” На стрімчастих скелях, Де орли та хмари, Над могутнім морем, В осяйній блакиті – Гей, Там Розцвітали грози! Розцвітали грози… […]...
7. ДЖУЛЬЄТТА Я – вигадка чи дійсність? пуп’янок рожевий зів’ялий рано швидкоплинна мить – розливи жайворонка чи соловейка? без поруччя моє буття […]...
8. “Я поволі утверджуюсь в істині…” Я поволі утверджуюсь в істині: Грає нами чиясь рука. Знову хтось переплутує відстані Із майстерністю павука. Ніби справді над небосхилами […]...
9. З різних збірокАНГЕЛ СМЕРТИ (I) Буває мить – хтось вимовить ім’я (А тиша ще шумить безмежним морем). Ніхто не гляне і не заговорить, Лише діткне […]...
10. ВИБІР КООРДИНАТ Не мають значення роки, Ані століття. Єднає нас лише мета Буття на світі. Чи ти король, чи ти жебрак – […]...
11. “Ти все збагнув лише тепер…” Ти все збагнув лише тепер, Коли з’явилися сивини: Народження, життя і смерть Найголовніші для людини. А ще буття і небуття, […]...
12. 1. ЗАСПІВ І сонце приймає, як мужа… П. Тичина Вам, що в затухлих клітках, обікрадені з усміху сонця, кров своїх власних жил […]...
13. ГАРМАНУВАННЯ Лише зі сходу в прохолоді ранній Поллється сонце на рясний квітник,- Кружляє током кінний четверик, Коток гарцює на товстім гармані. […]...
14. “Страшно зустріти смерть…” Страшно зустріти смерть. Страшно – не будьмо лукаві, В славі там чи в неславі – Страшно зустріти смерть. Страшно безсило-малим […]...
15. ДО ПАПУГ Ви, що слова у юрбу метаєте, Ніби старі п’ятаки, Чому ви лише повторяєте? Де ваші власні думки? Де ви їх […]...
16. МЕДВЕДІВКА Медведівко, Залізняка Максима Похреснице, зустрінь мене, зустрінь! Свободою старшною одержима Твоя душа, твоя плодюча рінь. Зерно твоєї правди й непокори […]...
17. “Давнім трунком, терпкістю Каяли…” Давнім трунком, терпкістю Каяли Ці – і кров, і смерть. Небо – княжі київські емалі. Небо знову – твердь. Знов […]...
18. “Смолу зі смереки…” Смолу зі смереки – сльозу материнську – Візьму талісманом в дороги далекі. Ненько гуцульська, не плач, не журися, Чекайте на […]...
19. “Ходять по квітах, по росі…” Ходять по квітах, по росі. Очима чесними, Христовоскресними Поеми тчуть. А сонця, сонця в їх красі – Не чуть. Царства […]...
20. ЧЕКАННЯ Лесі Звідки це нахлинуло, не знаю. Непогасним полум’ям горю, І в думках лечу за небокраї, І лише з тобою говорю. […]...
21. КВІТНЕВИЙ ГОМІН О чарівнице, ніч весняна! Ти повна звабних таємниць. Я до землі схиляюсь ниць: Вона вологою духмяна, Теплом одвічним зогріва. Ступнеш […]...
22. КАМІНЬ 1. Камінь не має вікон, він не має очей. Нашим безкровним віком тиша його тече. Він від місяця чужчий, ближчий, […]...
23. САМОТНІСТЬ Свого життя страшні закови Ділити щастя – всі готові, ось тільки – хто поділить сум. Один я тут, керманич волі, […]...
24. СТЕП Суша й суша брала все на витрим – Завмирало в дзеркалі зіниць. Ковила як бігла, гнана вітром, Так і впала […]...
25. СХІДНИЙ МОТИВ Як пишно квітка лотоса цвіте. Яка жагуча врода у тюльпана, Яке в ромашки серце золоте, Яка троянда горда і духмяна! […]...
26. ВЕРБЕЛЬ Ось бубон ранку – кругле сонце до маршу будить вояків. Лопочуть верблі по казармах, весна тріпочеться, мов спів, весна тріпочеться, […]...
27. “Я ж не винен, що Анжела…” Я ж не винен, що Анжела то сіпне мене, то йорзне, то нагрузне: Лі – то злякає: Ко – Анжеліко, […]...
28. “Не раз, бувало, думав я про смерть…” Не раз, бувало думав я про смерть, Не про страшне і непідкупне жниво, І не про те, як мовиться правдиво, […]...
29. НАПУЧУВАННЯ СІЛЬСЬКОГО ВЧИТЕЛЯ Хай це, можливо, і не найсуттєвіше, але ти, дитино, покликана захищати своїми долоньками крихітну свічечку букви “ї”, а також, витягнувшись […]...
30. “Ти не прийшла, бо трапляється дощ…” Ти не прийшла, бо трапляється дощ. Ти завагалася, бо надходить осінь. Ти запізнилась, бо річки течуть. Ти не злякалась, бо […]...
31. І знову дощ і знову знову знову і знову дощ і знову знову знову ми мовчимо і знову мовчимо і знову не наважимось немов глумливий дощ підслухає […]...
32. “Уймають болі єдині сни…” Уймають болі єдині сни, У сні лише мій біль стихає, – Ні зір, ні сонця, ні весни Без краю рідного […]...
33. “Гул прибою і самшиту шати…” Гул прибою і самшиту шати, Цвіт магнолій, руж і орхідей. Пригорнись, кохана, до грудей, Будем слухать море і мовчати. Ми […]...
34. “Україна садить карптолю…” Україна садить картоплю: Оре поле дідівський плуг, Традиційне і допотопне Мов застигло довкруг. Де забули старі оселі Скільки їм вже […]...
35. ВУЗЛИК НА ПАМ’ЯТЬ Помруть чи ні римовані рядки – Істотно, Та не цим піклуюсь нині: Чим стану я, коли мої кістки Камінням зробляться […]...
36. “Земля парує… На безмежжя голе…” О земле рідна, дай напою. Щоб колосився спів! 1938. (З вилученого) Земля парує… На безмежжя голе Пролився дощ, краплистий і […]...
37. “Дні з розгону вдаряються в вічність…” Дні з розгону вдаряються в вічність І згоряють, на мить спалахнувши, Щоб опісля короткої ночі Знов настало рожеве світання. Люди […]...
38. “Філософе з чарівними очима…” Філософе з чарівними очима, Із добротою в глибині зіниць! Ще є в нас, люба, крила за плечима, Що не дозволять […]...
39. РІДНА МОВА Хоча дорогами без міри Мене долає самота, – Багаття полум’я і віри В душі вітально розквіта. Багаття віри і надії […]...
40. Можна можна ще певен час видимістю себе од смерті рятувати так мертве сонце дивиться у зелену воду і слухає шелест її […]...