Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові

СТЕПОВА ЕЛЛАДА

1. Повіє вітер з Понту. Скитський степ Прокинеться, зітхне, і буйна тирса Зеленим морем знов на нім зросте, І побіжать […]

З “ЄВАНГЕЛІЇ ПІЛЬ”

Знову Біблія літа розкрила Сторінки заколосених піль. Легкий вітер напружує крила Гнати леготом золото хвиль. Все забув: мої смутки і […]

СТЕПОВА ЕЛЛАДАПІД ЧУЖИМ НЕБОМ

1. Не треба ні паризьких бруків, Ні Праги вулиць прастарих: Все сняться матернії руки, Стара солома рідних стріх. Все сниться […]

ЗЕМНА МАДОННА

Як iонiйськая колона, Рожевiє дiвочий снiг, Ховаючи опуклiсть лона В лiлеях рук, в лiлеях нiг. Єдина! Не ображу зором Двiйник […]

НАПИС НА КНИЗІ ВІРШІВ

Напружений, незломно-гордий, Залізних імператор строф,- Веду ці вірші, як когорти, В обличчя творчих катастроф. Позаду – збурений Батурин В похмурих […]

“Ave Caesar, співучий серпне…”

Ave Caesar, співучий серпне, Августійший владарю літ! Солодощ пізніх овочів терпне, Сяйво твоє все більш нестерпне Для майже осліпленої землі. […]

ПАМ’ЯТІ Т. ОСЬМАЧКИ

Не хочу – ні! – цих похорон. Прости. Хай тільки ворон тричі десь прокряче, Що вже похований ти, неповторний ти, […]

ВІЧНЕ

1. Досі сниться метелиця маю, Завірюха херсонських вишень. Золоті Ті очі впивають Степовий необмежений день, Що зростає у небо, у […]

СТРОФИ

1. Ти виростала, квітла й наливалась І втілилась – в медвяний виноград Та яблука. Мов наложниця, сад Зітхає втолено. І […]

СЬОГОДНІ

1. Біла лагода яблунь в цвіту. П’ю життя моє спрагненно-радо. Прийдеш, прийдеш? – і легіт: прийду – Медоносним зітханням – […]

ІЗ “ПОЛИНУ”

Тут ті ж невільники злиденні, Тут та ж сліпа і рабська кров, А там ім’я посмертне “Ленін” Вже обертається в […]

СИМВОЛ

Чим далі, тим похмуріш мряки, Тим небезпечніша дорога… О, ніби Ніке з Самотраки, Твоя смертельна перемога! З одірваною головою, Безумна […]

ДІВА-ОБИДА

Лежиш, розпусто, на розпутті, Не знати – мертва чи жива. Де ж ті байки про пута куті Та інші жалісні […]

МОЛИТВА

Все упованіє моє На Тебе, мій пресвітлий раю… Т. Шевченко Воркував голубий Іордан за її плечима, Крильми срібними краяли вічну […]

ЖДАЛИ ВСІ ЗЕЛЕНОГО РОЗМАЮ

Ждали всі зеленого розмаю, Леготу плодючого тепла, Ти ж дихнув, смертельно-білий маю, І земля снігами загула. Мерзне квіття дитячо невинне. […]

Страница 1 из 212