Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові

НА СМЕРТЬ ПАНТЕЛЕЙМОНА КУЛІША

Рукою водив перед смертю, писав у повітрі
усе, що колись дописати не встиг, не зумів.
Писання те потім злилося з тайнописом вітру
в мотронівськім небі при мертвому світлі снігів.

Минуле осмислив, пострілював в’їдлівим словом
в свого і чужого, надбанням віків застеріг.
Чуттям нерозважним зерно відділяв од полови,
посмертної кривди лише передбачить не встиг.

Не знав, що гримітимуть темні пророки з амвона
майданів, запруджених людом, під ревище й сміх.
Що в святцях степів подвижника Пантелеймона
вони перекреслять перстами безумців своїх.

Рукою водив перед смертю, але богомазом
не був і не гнувся, як в лузі під вітром лоза.
Йому б дописати!
Досперечаться з Тарасом!
Йому б доказати!

І квапиться він доказать.

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (3 votes, average: 4,67 out of 5)

НА СМЕРТЬ ПАНТЕЛЕЙМОНА КУЛІША - БАЗИЛЕВСЬКИЙ ВОЛОДИМИР