Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові







Смерть Святослава

Святослав, розбивши греків,
Повертається з війни,
Тихо плинуть по Дунаю
Навантажені човни.

Ллється легко вільна пісня,
Молодецька, бойова…
Святослав і сам безжурно
Разом з лицарством співа.

Тільки Свенельд не співає
І сидить, як ніч, сумний,
Не голубить його пісня,
І не тішить день ясний.

Святославові говорить:
“Святославе, князю мій,
Повертайся ти на конях
По дорозі степовій.

Греки, певно, печенігам
Уже вістку подали,
Що Дніпром, через пороги,
Повертаються орли,

Що ти маєш мало війська,
Що човни твої з добром…
Славний князю Святославе,
Не вертайся ти Дніпром”.

Похитавши головою,
Усміхнувся Святослав:
“Любий Свенельд, воєводо,
Я з дороги не звертав!

Що ж – поміряємось з ними,
Воєводо вірний мій,
Нам не вперше їх стрівати
На дорозі бойовій”.

І старого воєводи
Не послухав Святослав,
І пісні ще веселіше
Перед лицарством співав.

Ллється пісня без упину,
На човнах пливе добро,
Переплите чорне море,
Вже синіє і Дніпро.

Швидше в грудях б’ється серце,
Швидше весла хвилі б’ють…
Рідна мати Україно,
Що сини твої везуть!

Осб біліють білим шумом
І пороги Дніпрові,
Мов цвітуть сади зелені
Або трави степові.

Нагло стріли полетіли,
Наче чорні блискавки…
“Печеніги, печеніги!!” –
Закричали вояки.

“Приставай, виходь на берег,
Міцно меч в руці тримай,
Не бери в полон лукавих:
Всіх на місці їх рубай!”

І почався бій кривавий,
Б’ються лицарі-борці…
А попереду вояцтва
Святослав з мечем в руці.

І з мечем в руці поліг він
Смертю лицаря в бою,
За народ, за Україну
Склав він голову свою.

Поруч з ним лягло немало
І відважних вояків…
Тільки дехто в рідний Київ
Повернутися зумів…

Так колись козаче серце
Не боялося біди…
Так колись за нас вмирали
Наші прадіди й діди.

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 3,50 out of 5)


Смерть Святослава - ОЛЕСЬ ОЛЕКСАНДР