Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові

“Давнім трунком, терпкістю Каяли…”

Давнім трунком, терпкістю Каяли
Ці – і кров, і смерть.
Небо – княжі київські емалі.
Небо знову – твердь.

Знов не вгору несміливим зором –
В безкраї степів,
Жити повно, широко і скоро
І урвать, як спів.

Як колись, горіти і п’яніти,
Шоломом п’ючи,
І життя наопашки носити
На однім плечі.

1930

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 2,50 out of 5)

“Давнім трунком, терпкістю Каяли…” - ОЛЬЖИЧ ОЛЕГ