Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові





“Дні з розгону вдаряються в вічність…”

Дні з розгону вдаряються в вічність
І згоряють, на мить спалахнувши,
Щоб опісля короткої ночі
Знов настало рожеве світання.

Люди теж, осягаючи всесвіт,
Суть життя і призначення власне,
Залишають тільки етапом
В безконечності роду людського.

І цьому запобігти не можна,
Бо щось мусить постійно згоряти, –
Щоб підтримувать вогнище сонця,
Жар любові і мислі багаття.

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5,00 out of 5)

“Дні з розгону вдаряються в вічність…” - КАРПЕНКО МИКОЛА