Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові



ПАЛЕНА ГЛИНА

“Ліпи, як хочеш, з моєї перепаленої пристрастями
глини смертельної
Святу статую на свій вівтар”
Рабіндранат Тагор

О, щоб я була осінню, благословенною в овочі.
І могла розстелити перед тобою всі дари
В безмежнім багатстві й зайві були слова!

(Поети – бідні, вони не можуть ніколи
Гріти свою тугу при серці;
Вона пливе їм над чашею вуст).

Та все ж таки: я не знаю, яку мову
Вибрати невимовній простоті твоєї душі,
Хоча б на скромне визнання.

Висохло джерело, що холодило мої вуста.
Як срібнокорий граб, вдарений смертельним променем,
Як осінні виноградники, спалює мене полум’я. –

Але я хочу очистити своє тіло в святім вогні,
Щоб хоч у попелі бути чистою перед тобою:
Палена глина, на статую твого вівтаря.


ПАЛЕНА ГЛИНА - ВІРА ВОВК