ДЖУЛЬЄТТА

Related posts:

1. “Без жайворонка степу не був…” Без жайворонка степу не бува. Коли ж і є, який то степ уже? Отак, як ліс, – то тільки дерева, […]...
2. ДО УКРАЇНЦІВ Українці, браття милі, Відгукніться, де ви є; Чи живі ще, чи в могилі Давня слава зогниє? Чи покраща доля наша, […]...
3. ВИШНІВЕЦЬ У вишневім закутку Волині, Де вишневий корінь стільки літ П’є побіля витоків Горині, – Бризки вишень, наче кров землі. Кров […]...
4. “В теплім місяці у травні…” В теплім місяці у травні Шепче явір думи давні, В синім місяці у квітні Думи явора столітні. За водою за […]...
5. ІДУНА від мене йде проміння брость і спів чим був би Асгарт без моєї данини? хто ясність вичаровує і тінь? хто […]...
6. КОЗАК МАМАЙ (З малюнка) Вздовж стежки корінь повзко славсь, Конкретний, як жадання; гриміла збруя раз у раз сама, без коливання. І найгінкіше із дерев […]...
7. “Гуде вітер вельми в полі!” Гуде вітер вельми в полі! Реве, ліс ламає; Плаче козак молоденький, Долю проклинає. Гуде вітер вельми в полі! Реве, ліс […]...
8. “Тільки двічі живемо…” Тільки двічі живемо. Раз – у світі білім-білім. Тож сумуємо і квилим, Як до іншого йдемо. А тоді ще в […]...
9. МАЛЛАНЮКОВЕ СЛОВО 1 Ще, кажуть, груша тільки над Синюхою, Ще тільки груша тріпотить одна Яким вже листям… Вітер інший дмухає, Хоч будить […]...
10. ЖАЙВОРОНОК ДИТИНСТВА Мама Зліпила жайворонка, Хотіла спекти – А він полетів. Відтоді Щовесни Шукаю в небі Птаха, Зліпленого з тіста....
11. СМЕРТЬ І ЖИТТЯ “I зерно мусить вмерти, щоб дати В життєдайному житті життя.” Євген Маланюк Земне буття – вагітне лоно СМЕРТИ, Що в […]...
12. “Ти – віра й надія” Ти – віра й надія. А може, жар-птиця, що тільки ввижається, мариться, сниться? Що тільки палає у пітьмі ночей, і […]...
13. МЕТЕЛИК В повільних княжих ритмах Метелик – анілева чаша, Спустився на моє плече. Але я не хотіла надужити довір’ям І простягнути […]...
14. БАЛЯДА ПРО АПОКАЛІПТИЧНОГО КОНЯ І. С. Таємно тліє Зловіща злуда: Трухлявий корінь, Вогонь з дупла. Він – незагнузданий – Здригнувсь, підвівся: Вулькани в сонце, […]...
15. “Гетьманські горять книгозбірні…” Гетьманські горять книгозбірні, Народу прадавні скарби, Супутники битов сумирні І свідки буття й боротьби. Лютує московська сваволя Від Волги по […]...
16. 1. ЗАСПІВ І сонце приймає, як мужа… П. Тичина Вам, що в затухлих клітках, обікрадені з усміху сонця, кров своїх власних жил […]...
17. ДУМКА (На смерть Трохима Зіньківського) О, бідний, бідний краю мій! Як мало маєш ти надій; Але й вони одна по одній […]...
18. ЯК ТОПОЛЮ КОРЧУВАЛИ Я бачив, як тополю корчували. Стара тополя ще хотіла жити. Вона уся тремтіла і пручалась підрубаним, оголеним корінням. Вона шептала […]...
19. СТЕП Іду шляхом; сонце сяє, Вітер з травами говоре; Перед мною і за мною Степ колишеться, як море; А затихне вітер […]...
20. МОНАХ І СМЕРТЬ Монах: Смерть – мій учитель, мій брат і мій рід, З смерти зродивсь я, до смерти – мій хід. Все, […]...
21. ТА, КОТРУ ЗНАВ Я Ні, та, котру знав я для мене не існує. Із добрим мужем вона мешка в хмарочосі. Для неї дача в […]...
22. ОСІННЄ Залетів до хати лист перший осені сумної. Поруділий, наче лис, весь пошерхлий, у сувої. Осінь, осінь, біль тривог, сива паморозь […]...
23. З “ЄВАНГЕЛІЇ ПІЛЬ” Знову Біблія літа розкрила Сторінки заколосених піль. Легкий вітер напружує крила Гнати леготом золото хвиль. Все забув: мої смутки і […]...
24. ОСІННЄ СКРЕСАННЯ Чи вперше, чи, може, востаннє Дивлюсь на цю дивну ріку: Осіннє, осіннє скресання – Цвітіння на довгім віку. Дивлюсь, як […]...
25. “Присинлось: у рідних степах…” Приснилось: у рідних степах, Поранений, ніби вмирав я. Чебрець відчайдушно пах, Шуміло густе буйнотрав’я. До неба лицем я лежав І […]...
26. БАЛЯДА ПРО ТРИ ДОЛІ Т. Б. Молода сиділа ошатна, ніби ікона. Скрипнула хвіртка, ввійшли три дівчини: Біла Доля, сіра Доля, чорна Доля. “Ми несемо […]...
27. НАВЗІКАЯ не судилася доля дружини тільки юнки що гуляє в м’яча і вдягає героя в гаптовану мрію сон-злуду послала богиня рано […]...
28. ВИБІР КООРДИНАТ Не мають значення роки, Ані століття. Єднає нас лише мета Буття на світі. Чи ти король, чи ти жебрак – […]...
29. “Ти все збагнув лише тепер…” Ти все збагнув лише тепер, Коли з’явилися сивини: Народження, життя і смерть Найголовніші для людини. А ще буття і небуття, […]...
30. ПОСВЯТА Володимиру Луціву – великому галичанину у діаспорі, що рідною піснею і бандурою славив Україну в усьому світі. Ви, Маестро, вродились, […]...
31. ЛІТНІЙ РАНОК Тепле сонце встало пишно; Одягається розкішно В яр* і золото долина, – Встань і ти, моя дитино! Ранку тратити не […]...
32. СМЕРТЬ ТРОЯНДИ Гине троянда; в тиші вечірній Вітре, не бур їй святочних хвилин! Хай докривавить, сонцеві вірна, Все, що розквітло : мед […]...
33. ПАРАДОКСИ ДОЛІ Моя доля заквітчана рястом, Закосичена гронами див. Я пізнав од коханої щастя, Я по росяних травах бродив. Моя доля відшмагана […]...
34. Тебе я хочу бачити щодня! Тебе я хочу бачити щодня! I точно знаю – в цiм погибель наша: Любов, як переповненая чаша, Так може розплескатися […]...
35. Якщо рясніють – дай їм отрока якщо рясніють – дай їм отрока якщо візьмуть – переживи цей степ загублений у потемку важливіший від голови безчестя – […]...
36. БЕРЕЗЕНЬ дощ ламає довгі прозорі пальці небо кольору льоду в твоїх довгих долонях синє насіння вітру твої сни вбрід переходять ще […]...
37. ДО М. Д І я гуцул, і ти гуцул, Оба носим сердак куций, Оба в лісі родилися, У Черемші хрестилися, З ведмедями жмурка […]...
38. КОНІ ГОЛУБІ Гасне сонце на горбі. Чаша дня допита. Скачуть коні голубі, лунко б’ють копита. Скачуть коні молоді, вже їх не догнати. […]...
39. ЖІНКА усі мої маски то мозаїка мого обличчя я – баня світлого храму я – темної мряки долина у темну мряку […]...
40. ВИШНІ Антонич був хрущем і жив колись на вишнях, на вишнях тих, що їх оспівував Шевченко. Моя країно зоряна, біблійна й […]...