Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові


ОСІННЄ СКРЕСАННЯ

Чи вперше, чи, може, востаннє
Дивлюсь на цю дивну ріку:
Осіннє, осіннє скресання –
Цвітіння на довгім віку.

Дивлюсь, як ламає бурхливо
Під сонцем, що вже за зеніт,
Той первісний, синій, зрадливий,
Ще ледве намічений лід.

Ламає усталені звички,
Шука в небосхилові грім
Ця річка,
ця річка,
ця річка
Під сонцем останнім своїм.

Текла вона так непомітно
Під самим, здається, вікном –
Як жінка старенька, тендітна
І тьмяна, як з древніх ікон.

Дарма жартувала з вітриськом,
Який не збудив, не зігрів…
І вербами плакала низько
Над схилом німих берегів.

О як вона щастя чекала
В минулім,
В майбутнім – що є.
І гаряче з себе зривала
Холодне убрання своє.

Та раптом – таке воскресання!
Оновлення й справді чудне!
Осіннє, осіннє скресання
Торкнулось її і мене…

ОСІННЄ СКРЕСАННЯ - ТРЕТЬЯКОВ РОБЕРТ