Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові



МАЛЛАНЮКОВЕ СЛОВО

1
Ще, кажуть, груша тільки над Синюхою,
Ще тільки груша тріпотить одна
Яким вже листям… Вітер інший дмухає,
Хоч будить хвилю – не пробудить дна.

Заснула пам’ять. Наче листя, люди
Осипались – хто знав його і чув
І все чуже натискує на груди
Його землі, що спрагла без дощу,

Живого – як його зернисте слово,
Що висіється в збуждені степи.
…Щоб жниво тут зросло Маланюкове
І заблищали золоті серпи.

2
Маланюкова чаша –
вогненна чаша – хто ще таку
спив полум’яну
того бурану
душі?..
Хтось скуб
тоді удома словесне пір’я
на подушки,
щоб м’яко слати,
щоб тепло спати
у ті роки,
як ще останні
бились повстанці –
не гинув дух!!
А муз обранці:
поет – стилет мов,
брав стилос вранці…
Відпивши кави, в одах поганці –
хвалить орду…
Батьки і внуки,
нам досі муки
Христа страшні…
Життя ж все – слово,
Маланюкове –
митець в огні!

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...

МАЛЛАНЮКОВЕ СЛОВО - БАБІЙ СТЕПАН