Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові



СТАРЕЦЬ (Дума)



Надежді Олександрівні Білозерській

Бринь бандура, та й замовкне…
Чом же не заграє?
Стоїть старець під віконцем, –
Чом же не співає?

Ой ходив би я по селах
Од хати до хати,
Ой співав би на ввесь голос, –
Нікому співати!

Як промовлю: “Христа ради”
(Великеє слово!), –
Скиба хліба в хлібороба
Старцеві готова.

Як спогляне добре око
На голову сиву,
Закликають люде старця
У хату щасливу.

“Сідай, діду, старче божий!
Підкріпись вареним,
Випий чарку, згадай наших
Родичів померлих”.

Я сідаю, підкріпляюсь
На життя злиденне…
Ой я старець, – не старече
В грудях серце в мене.

Поминаю усіх мертвих,
А по живих плачу,
Що нікого я живого
Серед них не бачу.

Ні з ким сісти потужити
В полі на могилі;
Ні з ким піснею збудити
Літа молодії.

Молодосте-одрадосте,
Воленько без краю!
Кому про вас на старечій
Бандурі заграю?

Чиє серце стрепенеться
Од слова живого,
Що співав я, віщував я
Віку молодого?

Ой співав я, віщував я:
“За малу годину
Оживить живеє слово
Рідну Україну,

І праправнуки згадають
Прапращурів діло,
І промовить до них в полі
Усяка могила!”

Ой співав я: “Буде жити
Наше слово, буде!”
Чи живе ж воно у тебе,
Безталанний люде?

Не по селах проходжаю,
А по кладовищах:
Спочиває наше слово
В німих гробовищах.

Поховали ми з дідами
Слово, нашу силу;
Густо, густо засадили
Рутою могилу.

Зеленіє, мов барвінок,
На могилі рута:
То були ми, як жили ми,
Як гибли – забуто!

Ой замовкни, моя кобзо:
Нікому співати!
Промовляю “Христа ради”
Од хати до хати.

Густий морок скрізь по хатах,
Густіший – в будинках,
Що нема душі живої
В сестрах-українках;

Що пониклим, в’ялим серцем
Німоту кохають,
Покохавши, паненяток,
Німчиків роджають.

Ой німують по Вкраїні
Високі палати;
Густий морок окриває
Пахарськії хати.

Бринить бандура, та й замовкне…
Мов пекельна сила
На живії мої струни
Руку наложила.

Наложила вона руку
На гарячу душу…
Ой співав би, віщував би,
Та мовчати мушу.



СТАРЕЦЬ (Дума) - КУЛІШ ПАНТЕЛЕЙМОН