Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові





ПІСНЯ П’ЯТА. Дума перва

ПІСНЯ П’ЯТА. Дума перва

Тихий ангел вибирає
Душу голубину,
Крильми стиха осіняє
Мовчазну людину.

І всі віри тій людині
Приступні здаються:
Теплі сльози милосердя
В неї з серця ллються.

Ні словами не сказати,
Ні в псалтир заграти,
Як дитину обіймала
Бідолашна мати.

Тільки ангел тихий знає
Ту святу хвилину,
Що небесний виростає
Цвіт з земного крину.

Знає і несе до Бога
Серця цвіт живого
І вітає цвітом жизні
Тричі Трисвятого:

“Веселися, Боже правди,
Праведним созданием,
Як лилії чистим цвітом
І благоуханнєм!

Як гармонія поету
Серце звеселяє,
Від Твого святого світу
Дух його сіяє:

Так ім’я Твоє велике
Між людьми святиться,
Що любов пречиста в серці
Без конця таїться.

І хвалитимуть вовіки
Всі земні язики
І стікаються від Тебе
Благодатні ріки”.

Не струна д’струні на кобзі
Стиха промовляла,
Не псалтир свята се слово
Псальмою співала:

Світлий ангел легкокрилий,
Чистий дух любови,
В серці тихому в Заїри
Слово се промовив.

Не спускала любка ока
У царських палатах
З матері, що нила-мліла
В оксамитних шатах.

Як зустрілось око з оком,
Рученьки з руками
І вуста смажні з пухкими,
Свіжими вустами,

І в один дух, в одно серце
Дві душі злилося,
І все горе на часинку
Забуттєм взялося. –

За колону заступила
Любка Кантемира,
Золотоволоса фея,
Знахарка Заїра.

Повна ласки й благостини
Невидима стала,
Божих святощів хвилини
Конця дожидала.

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 2,50 out of 5)

ПІСНЯ П’ЯТА. Дума перва - КУЛІШ ПАНТЕЛЕЙМОН
 »