Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові



ДУМАЮЧИ ПРО ШЕВЧЕНКА

Думаючи про нього,
виростаю нестримно духом,
пiдiймаюсь по сонячних сходах
до захмарних отих вершин,
iз яких – таж немов на долонi!
видно шлях золотий i вiчнicть.
І хатину вдови солдатської,
свiтлу мучеництвом земним,
i голодне чиєсь дитинство,
що з простягнутими руками
бiля шляху стоїть: – А може,
може, батько прийде з вiйни?..
Бачу гнівнe бунтуюче рабство,
котре з чорних виходить копалень,
І Тарасове слово “Борiтесь!”
вже гримить на його устах.
Думаючи про нього,
Я благих позбуваюсь мiзерiй.
й вироста мого Я свiдомiсть
до свiдомостi гордого МИ.
Я ламаю канони мислi
i вичавлюю з себе ницicть,
i лише перед ним – единим! –
малiсть визнать свою не боюсь.
Думаючи про нього,
вiдчуваю себе народом,
стомiльйонною часткою людства
вiдчуваю в ту мить себе.
Мої мислi – мoгутнi вулкани,
а душа – океан глибокий,
iз якого нових енергiй
пiдiймаються вгору вали.

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...

ДУМАЮЧИ ПРО ШЕВЧЕНКА - СВІТЛИЧНА ГАННА