“Ну що нам січневий цей скипень…”
Ну що нам січневий цей скипень, Зимова колючість імли? Давайте поїдемо в липень, Ми в ньому колись жили. Хмільні і […]
Українська та зарубіжна поезія
Вірші на українській мові
Ну що нам січневий цей скипень, Зимова колючість імли? Давайте поїдемо в липень, Ми в ньому колись жили. Хмільні і […]
Десь там, на синіх плесах лук, Мене з-над хмари місяць висіяв, Десь там, на вітті карих рук, Мені птахи звивають […]
С. Йовенко Під цими ірпінськими небесами Чий усміх, чий голос так ніжно люблю? Твій біль, твою долю з гіркими устами […]
Сьогодні у мене весь день утома Й безмов’я… Тягуча безмов’я нить. Так наче пішли всі кудись із дому Й забули […]
Вiд ясних зiр. І тихих вод. Вiд благородного корiння. Таким почався мiй народ. Таким продовжується нинi. Мiж молодих його зiниць […]
Земля поетiв i земля пророкiв, Сопiлки калинової земля. Криницю мого полудня високо Вiтчизна строгим зарам надивля. І бачить: вiри духмянiє […]
Пожарищами в ночах блискало, Рвало навпiл дитячi сни. Колисали мене не колиски, А зловiснi громи вiйни. І якi там казковi […]
Сади цвітуть – вже не мої сади, І місяць сходить – не в моїх зіницях. І де та птиця, та […]
Тут все не так. Тут все не як тоді. Так, як тоді, уже не буде більше. Рідкого листу кольори бліді, […]
День, як зiзнання у любовi, Весь розпрозоривсь i навис. Ще квітнуть зорi, i в дiбровi Ромени щс не одцвiлись. День, […]
Повториться із кокона мотиль, І сміх, і колір золотої рожі, І навіть біль мій, потаємний біль, У серці іншім повторитись […]
Через луки й урвища, через переліг, Ех, пущу я коника – свій зухвалий сміх, Золотая гривонька аж на небокрай. Погуляй, […]
Ходить батько в саду мiж грядками, Оглядаэ уважно цвiт. Опадають на плечi батьковi Бiлi тpaвнi прожитих лiт. Травень, батьку! Промiннiсть. […]
І хай буде здано на мить фортецю, І зжовкне знесилля жорсткий курай. І хай буду зранена в грізнім герці, В […]
То перший cніг чи срiберне перо? То небосхил а чи межа сувора? Що день, що два – то важчає цебро […]
Земля поетів і земля пророків, Сопілки калинової земля. В криницю мого полудня високо Вітчизна строгим зором надивля. І бачить: віри […]
І Грати словом – долею грати. Рiзнi в нього бувають майстри. Можна слово привчити на бровах стояти Чи котитись плескачиком […]
І зупинилась я. І я його впiзнала. (Вiки зiйшли… Така віків безмеж!) – Добридень, джерело, – я джерелу сказала. Це […]
Думаючи про нього, виростаю нестримно духом, пiдiймаюсь по сонячних сходах до захмарних отих вершин, iз яких – таж немов на […]
Боюсь торкнутись iменi твойого. Але зоря, ота, що у вікнi, Твоя зоря, задумлива i строга, Зорить подовгу уночi й менi. […]