Автор: СВІТЛИЧНА ГАННА

Тут все не так. Тут все не як тоді. Так, як тоді, уже не буде більше. Рідкого листу кольори бліді, […]

День, як зiзнання у любовi, Весь розпрозоривсь i навис. Ще квітнуть зорi, i в дiбровi Ромени щс не одцвiлись. День, […]

Повториться із кокона мотиль, І сміх, і колір золотої рожі, І навіть біль мій, потаємний біль, У серці іншім повторитись […]

Через луки й урвища, через переліг, Ех, пущу я коника – свій зухвалий сміх, Золотая гривонька аж на небокрай. Погуляй, […]

Ходить батько в саду мiж грядками, Оглядаэ уважно цвiт. Опадають на плечi батьковi Бiлi тpaвнi прожитих лiт. Травень, батьку! Промiннiсть. […]

І хай буде здано на мить фортецю, І зжовкне знесилля жорсткий курай. І хай буду зранена в грізнім герці, В […]

То перший cніг чи срiберне перо? То небосхил а чи межа сувора? Що день, що два – то важчає цебро […]

Земля поетів і земля пророків, Сопілки калинової земля. В криницю мого полудня високо Вітчизна строгим зором надивля. І бачить: віри […]

І Грати словом – долею грати. Рiзнi в нього бувають майстри. Можна слово привчити на бровах стояти Чи котитись плескачиком […]

І зупинилась я. І я його впiзнала. (Вiки зiйшли… Така віків безмеж!) – Добридень, джерело, – я джерелу сказала. Це […]

Думаючи про нього, виростаю нестримно духом, пiдiймаюсь по сонячних сходах до захмарних отих вершин, iз яких – таж немов на […]

Боюсь торкнутись iменi твойого. Але зоря, ота, що у вікнi, Твоя зоря, задумлива i строга, Зорить подовгу уночi й менi. […]

І ось межа – я зупинюсь на ній. Ось аркуш – я на нім поставлю крапку. А те, що сталось, […]

Я камiння рубав. Я одне тiльки святонько мав – роботу. Крихти правди шукав. Руки склавши нi дня не сидiв. Тiльки […]

Цей перестиглий дух Зів’ялого шалфею – Щось є, напевне, приворотне в нім… Ти плачеш? Плачу й я. Над першою твоєю […]