Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові


“Повториться із кокона мотиль…”

Повториться із кокона мотиль,
І сміх, і колір золотої рожі,
І навіть біль мій, потаємний біль,
У серці іншім повторитись може.
Повториться: як на містку різьба,
В осіннім смерку елегійні гуси,
І цих світанків крапля голуба…
Лиш я,- така, як є, – не повторюся.
Подібним буде рук летючий злам,
І снів, і слів благословення тихе.
Та, бач, не діставатиме очам
Мойого смутку і мойого сміху.
Повториться сльозинка золота
І уночі мій гарячковий шепіт.
Але не духмянітимуть уста
Так, як мої, веселками і степом.
То буде інша – юна і стрімка,
Над летом вій – шалені брови-дуги,
Але збагніте: я – це ж та ріка,
Яку не дано переходить вдруге.

“Повториться із кокона мотиль…” - СВІТЛИЧНА ГАННА