Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові







СНИ

Пожарищами в ночах блискало,
Рвало навпiл дитячi сни.
Колисали мене не колиски,
А зловiснi громи вiйни.
І якi там казковi пригоди!
Груба дiйснiсть: помiж бур’янiв
Висхла копанка край городу,
В нiй – поранених двоє бiйцiв.
І якi там Дiди-Морози
3 подарунками у торбах.
Пайка хлiба черствого й сльози,
Сльози – потай – у мами в очах.
В дике марення безголосе
Поринаючи, як у пiтьму,
Так дитинство не вiдбулося.
А воно – начало всьому.
Долю в тому не винувачу,
Звинувачую в тому вiйну,
Її злочин донинi оплачую
І кляну. І кляну. І кляну!
Бо й тепер ще, буває, згадка
Заболить, як на тiлi шов.
Раз приснилося – лист вiд батька,
Тiльки вже посмертний прийшов.
Отака ти, вiйно, затята,
Ще й тепер додаєш сивини.
Можна (треба б) уже й забувати,
Але сни… Цi безжальнi сни!..

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (3 votes, average: 5,00 out of 5)


СНИ - СВІТЛИЧНА ГАННА