Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові



“Сади цвітуть – вже не мої сади…”

Сади цвітуть – вже не мої сади,
І місяць сходить – не в моїх зіницях.
І де та птиця, та співуча птиця?
Її прильоту ждала я завжди.
В душі моїй, десь на самому дні
Її гніздо, невідь звідколи звите.
Було пісень, пісень там,
наче цвіту,
Аж брався на світанок
світ мені.
Не повернулась… Вперше…
Ах, торік –
Рік відчаїв моїх, моїх печалей –
Вона такої журної співала,
Немов прощалась чи комусь прощала
І відлітала…
Назавжди?.. Навік?..
Сади – чиї тепер вони, чиї?
І місяць сходить – у чиїх зіницях?
Не знаю, чи повернеться та птиця,
Та й нині бережу гніздо її.


“Сади цвітуть – вже не мої сади…” - СВІТЛИЧНА ГАННА