Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові







КРИТИКОВІ

Та вийдіть же нарешті з благодійницької ролі!
Не бійтеся мене розтривожити,
Дорікнути в недосконалості…
Лиш байдужа єлейність може мене стриножити,
Щоб не літав вихором на вселенському полі,
А попалися на лужку, крихітному в своїй малості.

Не кидайте на піч мені сінця,
Мовляв, нехай поре мигає, похрумкає.
А во ім’я життя, во ім’я сина й отця
Ви стріляйте в мене кулею-думкою,
Щоб виймав я з її душі недоспаною ніччю,
Думаючи, як назавтра дивитимусь людям у вічі.

У вирі тієї болісної,
Доконечно милосердної операції,
Чаклуючи з бальзамом справедливості
Над раною-ружею,
Сподіваюсь, що на ранок я одужаю
(То ж лише куля, а не атомна чи воднева…)
І розкажу сонцеві й дневі,
Хто таки має рацію.

А коли ту думку-кулю
Вийматиму з душі довіку?
Що ж… Дякуватиму вам,
Влучному стрільцеві,
Братолюбному чоловіку.

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 5,00 out of 5)


КРИТИКОВІ - БРОВЧЕНКО ВОЛОДИМИР