КРИТИКОВІ

Та вийдіть же нарешті з благодійницької ролі!
Не бійтеся мене розтривожити,
Дорікнути в недосконалості…
Лиш байдужа єлейність може мене стриножити,
Щоб не літав вихором на вселенському полі,
А попалися на лужку, крихітному в своїй малості.

Не кидайте на піч мені сінця,
Мовляв, нехай поре мигає, похрумкає.
А во ім’я життя, во ім’я сина й отця
Ви стріляйте в мене кулею-думкою,
Щоб виймав я з її душі недоспаною ніччю,
Думаючи, як назавтра дивитимусь людям у вічі.

У вирі тієї болісної,
Доконечно милосердної операції,
Чаклуючи з бальзамом справедливості
Над раною-ружею,
Сподіваюсь, що на ранок я одужаю
(То ж лише куля, а не атомна чи воднева…)
І розкажу сонцеві й дневі,
Хто таки має рацію.

А коли ту думку-кулю
Вийматиму з душі довіку?
Що ж… Дякуватиму вам,
Влучному стрільцеві,
Братолюбному чоловіку.

(2 votes, average: 5,00 out of 5)

“Ще прокидатись до роботи не пора…” Ще прокидатись до роботи не пора… Та літній ранок розбудили смички бджіл, Торкаючи – струна по струні – Скрипку-квітник на […]...

“Коли спадає день шалений…” Коли спадає день шалений у вечорову синю сіть, забутий сад несе до мене бентежний шелест верховіть. На плавних обертах скрегоче […]...

СХОДИТЬ СОНЦЕ Сходить сонце, ясний обагрянок Заглядає у вічі мені: А чи добрий у мене ранок, Чи не плакала я вві сні? […]...

“До мене в сні злітались слів рої…” До мене в сні злітались слів рої, Рядки сплітали у дзвінкі катрени. Скажіть, святі мучителі мої, Чому ви вранці не […]...

ПРАЗНИК НАШОГО МЛИНА Як у нашім млині дні і ночі мінливі, І безсмертна вода стугонить в лотоки… А мені вже немає вечірнього млива […]...

НЕЗАКІНЧЕНИЙ ВІРШ Як повні відхлинуть, як потоки, відбурхавши, окреслять береги струмками, річками і ріками – перші грози відчинять двері теплому дощу. Тоді […]...

ДУМКИ ВУЛИЧНОГО СПІВЦЯ “Американський бізнес розмиває французьку культуру. Шоу і рок-музика заміняє французьку пісню. Американізми засмічують тексти…” (З тривожного виступу кореспондента) Пісня чужа, […]...

“Знаєш, я частенько вже боюсь…” Знаєш, я частенько вже боюсь: що рядком раптово захлинусь. Стане серце раною в мені. Заклекоче слово в глибині. Магма слова […]...

“Ніч була розбурхана та тьмяна…” Ніч була розбурхана та тьмяна, Вітер грав і рвав пом’яті струни, Я пила самітньо аж до рана Темну розпач – […]...

“Як добре те, що смерті не боюсь я…” Як добре те, що смерті не боюсь я і не питаю, чи тяжкий мій хрест. Що вам, богове, низько не […]...

“Все було. Дорога закричала…” Все було. Дорога закричала, Блиснули байдужі ліхтарі. Ти пішла від мене до причалу І згоріла в полум’ї зорі. Вибухали дні […]...

РАНОК Ранок блиснув. Сонце, мов червона цегла, покотилось бляхою дахів. Ранок тіні й мрії розгорнув і знагла піснею возів прогомонів. Знову […]...

“Ранок починається з роси на траві…” Ранок починається з роси на траві. Кохання починається з червоної квітки. Радість починається з суму. Сонце починається з вечірніх сутінків. […]...

СЛАВА ХУДОЖНИКУ В небо піднявшись, осінь прощалася в небі з Москвою, Падали стиглі червінці на скроні землі молодої. Тихо стояли ми всі […]...

“В Річмонді, при вході в санаторій…” В Річмонді, при вході в санаторій, Посадили чехи деревце – В пам’ять про політ людини в космос… Як це добре! […]...

“Не розлюби мене, не відлюби…” Не розлюби мене, не відлюби. То ж скільки там лишилося… ще трохи… Будь леготом і сонцем для плавби З епохи […]...

“Прекрасна жінка ця – в печалі…” Прекрасна жінка ця – в печалі. Про що її сумні думки? Що лебедино від’ячала Любов у молоді роки? Дивилась раною-душею […]...

СОСНИ Є щось журливе в колиханні сосен У дзвоннім шепоті похмурих верховіть Блакитить небо в душу шле привіт А на душі […]...

БІБЛІОТЕКÁРКА У суботній ясний ранок я дівчину зустрів: зупинилася неждано, сказала кілька слів: “Ах, яке чудове небо! Що чувати там у […]...

“Вже літа відлітували…” Вже літа відлітували. Літо. Спокою ж нема. Гирю, що в одній тримали, Не утримать обома… Перемнеться, перетреться, Розхлюпнеться до основ. […]...

ЗГАДАЙ МЕНЕ Коли за дальнім небосхилом Червона птаха промайне Та вистелить зірчатий килим, – Згадай мене, згадай мене. Згадай, коли огорне туга […]...

“Я хочу знати, любиш ти мене…” Я хочу знати, любиш ти мене, чи це вже сон, який уже не сниться? Моєї долі пекло потайне, моя сама […]...

“Кохавсь я тобою…” Кохавсь я тобою, Як місяць водою, Як сонце усходом, Як роса травою. Стан твій як тополя На долині Юди; Личко […]...

ЦАРСЬКА ГРАМАТА Я – цар і буду ще предовго царювати, – Аж поки кращого над мене вродить мати. Той області нові широкі […]...

“Знову степ встає із глибини…” Знову степ встає із глибини, Із душі, з очей, з моєї мови. Ось дожив уже до сивини, А не знаю […]...

“Все нижче сонце і все довші тіні…” Все нижче сонце і все довші тіні, і гасне час, як під вогнем свіча. Усе частіш встає примара тліні, і […]...

“Ізнов сміється степова дорога…” Ізнов сміється степова дорога, Немовби їй і горя не було, Під той байрак, де стрів я вовка злого, У встерпляче […]...

ЧИТАЮЧИ ПОЕТА “Є світлі розуми, є душі осяйні, Мов ранок молодий, мов заграва багряна. Луна їх голосів – проречиста осанна Серед буденних […]...

“У душі моїй…” У душі моїй – Місця немає туманам. У душі моїй – Сонце червоне буя, І регоче, й гримить Голубим океаном […]...

“В посушливе літо – в душі чебреці вигоряють…” В посушливе літо – в душі чебреці вигоряють, в душі чебреці вигоряють, і в’януть в душі полини. В посушливе літо […]...

“Я прокинувся в серпні…” Я прокинувся в серпні з холодних космацьких отав… І в багряному Києві як би мені не жилося, це неспинене місто […]...

ДО СТЕПУ Поведи мене, поведи мене До своїх колоскових осонь, За Паліївку та за Димине, Де гарячі шляхи, як вогонь. Розкажи мені, […]...

ПРОЛОГ ПОЕТА Неси в очах дива і недива, і казки світ, і виміряну землю, як бруньку, що весною ожива, як хліба шмат, […]...

02. ШКОЛА Жнивним жаром поле диха. А в селі незвично тихо, Бо збирать врожай Вийшли всі з осель і жител. Лиш над […]...

ПОЕТОВІ В собі ти знищив рожі кущ дощенту. Ти вже не є – метелики, нашпилені на плюш. Душа твоя – паперу […]...

ГУЦУЛИ Ми лишилися там, де осінній туман. Нас ніколи нема. Нас давно вже не буде. І Говерла-гора, і гора Піп-Іван обернулися […]...

СЕСТРА ПРИЇХАЛА Та сідай, припрошую, сідай, Скільки я не бачився з тобою! Як там нині під горою гай? А луги та верби […]...

“Може, справді аж дві душі…” Може, справді аж дві душі Пробуває в грудях у мене. Одна – в золотій іржі, А друга – руно зелене. […]...

І. РАЙСЬКА ЯБЛУНЯ Позлітались на дерево Рожеві метелики, За ніч бруньки поз’їдали, А на ранок самі аж світились… Позлітались на дерево Маленькі пташата, […]...

“Зоставайся, ніч настала…” – Зоставайся, ніч настала, Все в тумані-молоці. – Спать мене поклала Тала На дівочій руці. Щось питає, обіймає Чисте, біле, […]...

Related posts: