Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові







“Може, справді аж дві душі…”

Може, справді аж дві душі
Пробуває в грудях у мене.
Одна – в золотій іржі,
А друга – руно зелене.

Одна – з осяйних небес
Твого маєстату, Боже.
А друга – з низинних плес
Від Яра, що сходить гоже.

Та благаю, молю обох:
О, не дайте, щоб я збезумнів!
Ось ви не стали – і Яр, і Бог,
А мене розриває сумнів.

1947

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5,00 out of 5)


“Може, справді аж дві душі…” - СЛАВУТИЧ ЯР (ЖУЧЕНКО ГРИГОРІЙ)