“Читаю душі ваші, наче книги, я…”

Related posts:

1. “Читаю Леніна – і радісно стає…” Читаю Леніна – і радісно стає, І щось мене на крилах підіймає: Як мужньо він усе негідне – б’є! Як […]...
2. З книги “PRELUDE” (1913)СЕРЦЕ РВЕТЬСЯ Лягає сум і серце б’ється, Згадаю як літа старі. Пусти – і зразу понесеться, Куди – не знаю, а мерщій […]...
3. “Блакитно на душі… забув, коли мовчав…” Блакитно на душі… забув, коли мовчав… Вже гасли пальці, билася дорога, А тут тобі і нате: молочай При березі, в […]...
4. V. “Підкрався круком до душі…” Підкрався круком до душі і серце розколов… І крапле кров, сочиться кров На прапори чужі. Наш день – вогонь, Наш […]...
5. “Може, справді аж дві душі…” Може, справді аж дві душі Пробуває в грудях у мене. Одна – в золотій іржі, А друга – руно зелене. […]...
6. “Кришталь, сервізи, книги і рояль…” Кришталь, сервізи, книги і рояль, Гараж, машина, чепурненька дача… Людина ніби добра й не ледача, І все-таки її по-людськи жаль. […]...
7. З книги “П’ЄРО КОХАЄ” (1918)ВИТИСК Ах, розумієте – нудьга наринула – Що я не такий, як всі. Ночі опошлені доля кинула У парку з серцем […]...
8. “Як почуєш вночі край свойого вікна…” Як почуєш вночі край свойого вікна, Що щось плаче і хлипає важко, Не тривожся зовсім, не збавляй собі сна, Не […]...
9. ГВОЗДИКИ Зелені сутінки. Гвоздики – посли весни. П’яній до краю! Який цей світ знов став великий! І знов твої листи читаю. […]...
10. “Душі тут рости і цвісти від любові…” Душі тут рости і цвісти від любові (А хтось гендлював, розживався на слові, Хтось мислі виносив, як джинси потерті). А […]...
11. “Ти полинеш сиза, наче птах…” Ти полинеш сиза, наче птах. Твій полинний присмак вабить серце. Ти по липню вибіжиш у серпень, мов по линві, бгаючи […]...
12. ЛЕЛЕКИ Мені дуже подобається У білій залі слухати Шопена. G-moll баладний настрій в мене І серце з серцем сміється грається А […]...
13. “І шум людський, і велемудрі книги…” Я помчусь по дикой степи, Я надменно сброшу я Образованности цепи И вериги бытия. М. Лермонтов І шум людський, і […]...
14. “В посушливе літо – в душі чебреці вигоряють…” В посушливе літо – в душі чебреці вигоряють, в душі чебреці вигоряють, і в’януть в душі полини. В посушливе літо […]...
15. ГЕТЬ-ТЕ РОЗПАЧІ ВАШІ Конгломерат наш – із рідного і чужого… Більше чого? – не берімо до голови. Із прибитого до порога – з […]...
16. “Для мене ваші оплески бурхливі…” Київським слухачам Для мене ваші оплески бурхливі – Немов біблійні сурми в давнину, Що в світ котили радісну луну, Подібну […]...
17. “Дві душі: одна шукає бурі…” Дві душі: одна шукає бурі, струн шалених на бандурі, срібнодзвонну, блискавок, поезій, братніх марсельєзів. А друга… друга – блакитний спокій […]...
18. “І наче десь мила іде, озивається…” І наче десь мила іде, озивається (і знов я заплющую очі свої…). І шелест від плаття все більше наближаєтсья, і […]...
19. “звір зближається…” звір зближається чую як розчепилося повітря від кинутого списа я добре його гартував інших звуків не вловлюю хіба що в […]...
20. “Їх душі – горіння і криця…” Їх душі – горіння і криця – У нашому завжди гурті, Братів по далеких в’язницях І тих, що упали, братів! […]...
21. “У душі моїй…” У душі моїй – Місця немає туманам. У душі моїй – Сонце червоне буя, І регоче, й гримить Голубим океаном […]...
22. “Єдина воля володіє світом…” Єдина воля володіє світом, Веде в майбутнє нас єдиний шлях, Ми умремо з єдиним заповітом В непереможних і міцних серцях. […]...
23. МОРЕ МОЄЇ ДУШІ + В темную ніч я до моря душі Прислухаюсь. Море мовчить, мороком вкрите, Урвища сплять у тиші. Я вдивляюсь. Серце […]...
24. ДОСВІТНІ ДУШІ Ще б кілька слів, хоча би зо два, і все – на місці, все – як слід. Лежить у голові, […]...
25. КНИГИ ЛЕНІНА Поезіє, зове у невідоме твій голос таємний і простий. Десь є слова, які луною грому спроможні душу світу потрясти. Я […]...
26. З КНИГИ “ВЕРЕСЕНЬ” Біла пушинка пливе над сіножаттю – легке суденце, Несене струменем вітру, куди забажає недбалий. Десять одного гнізда промінясто розходиться щоглів; […]...
27. Я І ТИ Я і ти – ми завжди в бої, І з голів дерем завої. А своє змінивши в наше, Відберемо спільну […]...
28. “Перевіяний я, наче зерно…” “Хтось перевіяний, як зерно, На грунт поезії впаде”… Ліна Костенко Перевіяний я, наче зерно, На безжалісних протягах зим. На моє […]...
29. ЗИМОВІ ПТИЦІ Стоять, зіщулившись, бори, Ведмедям літо сниться. Метуть сніги, гудуть вітри, А як же бути птицям? Ані поживи, ні тепла, Ні […]...
30. Мої долонi, наче двi iстоти Мої долонi, наче двi iстоти. Любов’ю переповненi слiпцi, На нiжний дотик вiдкривають – хто ти… Вiдчуй же душу у моїй […]...
31. КНИГИ В КРАСНОМ ПЕРЕПЛЕТЕ Из рая детского житья Вы мне привет прощальный шлете, Неизменившие друзья В потертом, красном пререплете. Чуть легкий выучен урок, Бегу […]...
32. “Мріє, наче сніг здалека…” Мріє, наче сніг здалека, Ночі літньої блакить. З ватри голуба смерека Виростає і шумить. На пахучім сріблі сіна Чарка любощів […]...
33. “Ти пахнеш, наче конюшина біла…” Ти пахнеш, наче конюшина біла, Я ж підійшов до тебе, ніби кінь, Губами доторкнувся твого тіла, Де повно ніжних, тайних […]...
34. “Твої груди, наче свічі…” Твої груди, наче свічі, Палахтять. Дві долоні чоловічі Вже горять. То горять мої долоні, І на грудях, і на лоні […]...
35. “Голос, наче пожухлий листок…” Голос, наче пожухлий листок, кружеляючи, впав на лужок, а за ним, а за ним в дві руки навперейми біжать дітваки. […]...
36. О ДРУКАРЯХ, ЩО КНИГИ ДРУКУЮТЬ Пишу вірші друкарям, ремісникам славним, которії друкують книги православним Людєм, бо всім діло їх свято єст і чесно, а барзій […]...
37. З книги “ДЕРЗАННЯ” (1914)СОНЦЕКРОВ Без сонця жити я не хочу Стерпіть не можу я холодних ліхтарів Я сонцекров люблю і в крові сонце І […]...
38. “До хвилі хвиля, наче скибка чорна…” До хвилі хвиля, наче скибка чорна ріллі… Так ніч переорала річку, загнавши скраю неба склянку-місяць, немов леміш в глибоку борозну… […]...
39. “Плоттю власною простір промірявши, наче та гусінь…” Плоттю власною простір промірявши, наче та гусінь, шовк повітря всотавши, формуючись в русі, під грудьми проповзли мандрівничі шляхи, шкіру тнув […]...
40. “Відійти ще не можем від втрат, наче в розпачі досі…” Відійти ще не можем від втрат, наче в розпачі досі, І нікому заповнить полишеної пустоти, Йдуть ватаги співців, та якісь […]...