“Ще прокидатись до роботи не пора…” - БРОВЧЕНКО ВОЛОДИМИР

Ще прокидатись до роботи не пора…
Та літній ранок розбудили смички бджіл,
Торкаючи – струна по струні –
Скрипку-квітник на балконі.
І я проснувсь, бо хтось дививсь на мене.
А-а, це ти, мій добрий ангел-охоронець…
І стало так спокійно на душі,
Неначе в цілім світі нема нічого,
Крім оцієї музики світання.
Блаженства мить, яка ж ти бистроплинна!
Але ж я встиг, устиг-таки відчути,
Як на вервечках променів
Мене колише мати в тій хатині,
Що білим човником пливе
В зеленім океані літа…

Ще трішечки, ще крихітку
Постережи цей сон, кохана…

“Ще прокидатись до роботи не пора…”