Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові







СИНОВІ

Давно залишив я удома
те дерево, з-за котрого мені
сходило сонце. Може, ти захочеш
поїхати туди. З кімнатки у вікні
його там добре видно. Може, схочеш
прийти до нього, як перейде втома.
Ні, сонця там нема. Довкола – деревії;
а в дереві тім тихім – плюскотять,
переливаються, говорять мудрі змії;
в якій гілляці? – хай оповістять,
де білу гадину знайти? – бо скільки ж в цьому світі
нам в радісній ганьбі ще можна животіти…

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5,00 out of 5)


СИНОВІ - МАЛКОВИЧ ІВАН